504: закохатися випадково

Смак малини

- Ей!  Агов хлопці!  Ви що робите?  - репетував Чонін, але хлопці його не слухали.

  Фелікс, Хьонджин, Чанбін і Мінхо силою заштовхали молодшого на дах і зачинили двері.  Давши один одному п'ять, хлопці посміхнулися.

  - Чи не надто жорстоко?  - спитав Лікс, коли друзі віддалилися трохи від дверей.

  - Ну, ми ж не прив'язали їх один до одного мотузками.  - відповів Со.  - Хоча я пропонував...

  - Мені здається, що якби не Ліксі, то ви б з Мінхо так і зробили б.  - хіхікнув Хван.

  – Тому що це ідіотська ідея.  - буркнув Лі-молодший.

  - Ніфіга подібного.  - обізвався Мінхо.  – Ми б так не зробили.  Чан-хьон би нас тоді точно прихлопнув.

  - До речі, Хьонджин.  - хлопці зупинилися і Чанбін витріщився на довговолосого.  - А чого це ти раптом погодився на нашу аферу?  Мені здавалося, що тобі подобається Чонін.

  - Так.  Ось тільки я Чоніну не подобаюсь.  - гірко хмикнув Джин.  - До того ж у нас Синміном щось намічається.  - Дурна посмішка.

  - Стривай... Синмін... - замислився Хо.  - Вони разом з Джисоном навчаються, правда?

  - Ага.  В нас, до речі, сьогодні побачення.

  - Я радий за тебе.  - широко посміхнувся Фелікс і міцно обійняв друга.

  Тим часом Чонін продовжував стукати по залізних дверях, які були зачинені з іншого боку.

  - Ей, народ!  Не смішний жарт!  Випустіть мене!  Ну, ви зовсім уже?

  Він так голосно кричав, що не помітив, як ззаду хтось підійшов.  На його плече лягла чиясь рука і Ян злякано смикнувся.

  - Чонін?  Що ти тут робиш?  - Запитав Бан Чан.

  - Хьон?  Ти мене налякав... - сказав молодший, а потім кивнув на зачинені двері.  – Це все хлопці.  Вони запхали мене сюди і зачинили.  А ти що тут забув?

  - Я часто сюди приходжу книгу почитати.  - відповів Кріс.

  Крістофер підійшов до дверей і кілька разів сильно смикнув за ручку, але вона не піддалася.  Тепер уже обидва стукали по металу і намагалися достукатися до друзів.

- Ало!  Ви там здуріли, чи що?  – закричав Чан.  - Дурні, відкрийте!  Ви мене чуєте взагалі?

  - Ну, хлопці, будь ласка!  - мало не скиглив Ян.  - Погралися та вистачить!  Відчиняйте вже!