504: закохатися випадково

504

Ранок був прохолодний, але сонячний.  Мінхо, натягуючи на ходу на плече сумку, вийшов надвір і попрямував у бік школи.  Він часто позіхав, адже вчора допізна сидів у спортшколі, спостерігаючи за першою цього сезону хокейною грою Джисона.  Хлопець-білочка (так назвав його Лі) сам запросив його, подарувавши квиток, коли зустрів старшого у коридорі школи.  Але Мінхо ні про що не шкодував.  Йому сподобалося спостерігати за грою.  Хоча кого він обманює... Йому сподобалося спостерігати за Джисоном, який, наче лебідь літав по льоду.  Він просто випав із реальності, коли Хан, забивши вирішальний гол, зняв шолом і яскраво посміхнувся, обіймаючись з іншими гравцями.  Цю посмішку Лі запам'ятає надовго.

  В одну мить перед очима рудого стало темно, і він відчув дотик теплих рук до його обличчя.

  - Вгадай хто?  - цей голос він дізнається із тисячі.

  - Джисон?  - Мінхо розтягнув обличчя у широкій усмішці і повернувся до хлопця.

  - Ну, я так не граю!  Ти знав!  - надув губи Хан, а потім знову засяяв, як нова монетка.  - Хьон, тобі сподобалося, як я грав учора?

  - Звісно.  Ти грав бездоганно.  - не відриваючи погляду від почервонілих щік, сказав старший.  - Соні, ти такий милий... - несподівано промовив він.

  - Хьон... Припини... - від збентеження Джисон стиснув його руку і почав стрибати немов дитина.

  Хо не витримав і потягнувся до його губ, змусивши його застигнути на місці.  М'які губи Хана віддавали нотками персика та м'яти.  Джисон миттєво відповів, насолоджуючись ніжним солодким поцілунком, а Лі просто танув від піддатливості молодшого.  Хан запустив свої тонкі пальці в його руде волосся і по спині Мінхо побігли мурашки.

  - Стоп, стоп, стоп, хьон.  - Раптом перервав поцілунок Хан.

  - Що таке, малюку?

  – Як ти мене назвав?  - з туманом в очах спитав Джисон.

  - Малюк... А що?

  - Ні ні.  Раніше.

  - Соні.  Тобі не подобається?  - Мінхо ніжно поправив чубок, який ліз Хану в очі.

  – Ні, подобається.  Навіть дуже.  Називай мене так частіше...

  ***

Фільм тривав дуже довго.  І хоч вони обрали досить цікавий фільм, цікавішим для них було милуватися один одним.  Бан Чан лежав на колінах Чоніна і ніжно перебирав між пальців його м'яке волосся.  А той усміхався, гладячи старшого по голові.