Випробування життя |18+

Глава 34

Евелін Мерфі

—А ще Ліам показав мені, як він зламує камери міста…—чулися заднім фоном коментарі Брайт. Ми йшли по коридору університету. Була велика перерва. Всі студенти кудись спішили: хтось ішов в їдальню, хтось на пари в інший кабінет, а хтось, як ми, йшли на подвір’я навчального закладу. Погода сьогодні була досить тепла. Хоч і на вулиці був вже кінець жовтня, але світило сонце та подував теплий вітер.

Ми вийшли з головного входу. Волосся зразу роздулося у різні боки. Я була одягнена у чорну спідницю та теплий сірий в’язаний светер. На ногах були чорні замшеві ботфорти, які були вище колін, та джинсова куртка на плечах. Тоня теж була сьогодні у більш легкому одязі: темні джинси, чорна водолазка та білий, трохи утеплений, піджак. Вона далі щось лепетала про Росса, поки я дивилася навкруги.

Збоку коло сходів стояла група хлопців і вони, щось бурно обговорюючи, курили. Я, скривившись, відвернулася. Ненавиджу запах диму. Навіщо добровільно труїтися цією отрутою? Він спершу через горло потрапляє в легені, а потім і в сам мозок, роблячи з нього суцільну хмару диму… Не далеко він них стояли декілька дівчат. Вони сміялися, фотографувалися та дуже часто поглядали за тими хлопцями, закручуючи пасмо волосся на палець. Я закотила очі і відвернулася від них.

Взявши Тоню за лікоть ми пішли вниз по сходах. Пройшло вже два тижні з моєї останньої зустрічі із Роджерсом. Одинадцять днів тиші… Я весь цей час провела дома. Рідним та Олівії з Кевіном сказала, що захворіла, а правду знала тільки Тоня. Вона приходила до мене кожний день, приносила апельсини-які я терпіти не можу-і ми просто говорили, дивилися фільми та секретничали. Я посміхнулася та перевела погляд знов на подругу. Вона сміялася і щиро розмовляла.

—І потім ми каталися по всьому нічному місту на його мотоциклі…—доносилися обривки її фраз. Можливо, я вчиняю огидно по відношенню до Брайт, але стільки говорити про Ліама-це ненормально! В мене скоро голова зірветься від такої кількості інформації!

—Ей ти!—ми зупинилися. Я подивилася в бік звідки йшов голос, в бік тих самих дівчат. Одна з них вийшла до мене. Вона була вища, тому я була змушена задерти своє підборіддя—Здається, я тобі ясно пояснила не плутатися мені під ногами!— на визг блондинки більшість студентів відклали свої справи та звернули увагу на нас. Це була та сама ненормальна, яка діставала мене у вбиральні… Вона схопила мене за руку та трохи потрясла.