Випробування життя |18+

Глава 37

—Тримай, зараз повинно стати легше.—я дякуючи кивнула Бену, який приніс мені стакан холодної води. Ми сиділи у великій вітальні-я вже бачила її у перший свій раз у цьому домі-великий темний диван, телевізор, під яким розташований камін, а по дві сторони-тумби. По ліву руку від дивану розташований досить великий обідній стіл з кріслами, а по праву-велике вікно. Також вікно було і на протилежній стіні. Коло стін-по двом бокам стола-були розміщенні шафи-бари, де були різні сорти алкоголю.

Одну із екземплярів дістав Роджерс та налив собі у стакан. Він підніс скляний посуд до вуст, принюхався, і, закинувши голову назад, випив залпом. Його очі зажмурилися, а брови зійшлися на переніссі. Я мимоволі скривилася сама, попиваючи холодну, кришталеву чисту воду.

Стоун з Паркером-Ліам до них зразу подзвонив-ходили то на вулицю, то до Росса, то дзвонили кудись. Сам ж хлопець був коло Ітана і намагався відволікти того від поглядання в одну точку. Зразу скажу, вдавалося йому це погано. За годину часу Роджерс лише пару раз кивав і вставляв дуже неоднозначні слова. Росс ще періодично дивився щось на планшеті, відповідав на дзвінки.

Я ж просто збоку дивилася за цим всім. Піти додому мені не дозволяли не те щоб сили, а більше совість. Мені дуже сподобався Містер Еванс…Хоч і з ним ми близько не знайомі, але я відчула у ньому турботу. І…мене ніби не відпускало тут щось. Тримало за живе.

—Слухай, Ітан.—Ліам знов звернувся до Роджерса з метою його розговорити. Я сумно усміхнулася. Це не вдалося зробити ні Стейсі, ні Бену. Він все так само неемоційно дивився в одну точку, спершись руками об стіл, пив віски і не звертав увагу ні на кого.—В мене тут з’явилася одна гіпотеза щодо Еванса.—Я насторожено повернулася до хлопців, вслухаючись у їхні розмову.—Я пам’ятаю, що в минулому Френсіс часто влізав в борги через азартні ігри…—Ітан різко повернув голову до Росса, наштовхуючи на нього свій звіриний погляд. Той запнувся, зглотнув, але все ж таки продовжив.—Можливо він…ну, знов вліз кудись? Тому його і…—Ліам не встиг сказати останнє слово, хоча всі розуміли яке воно має бути. Роджерс, неначе скажений, розвернувся обличчям до хлопця і що сили притиснув його за горло до стіни.

Росс пробував звільнитися, але він був в програшній позиції. Одна сильна рука Ітана перекривали йому доступ до кисню. Я впала в ступор.