Особистий Джин

Джин

   Я неохоче розплющую очі, коли вібрація від телефону починає надто сильно дратувати. Вихідний день, неділя. Який розумник дзвонить настільки рано?! Дивлюся в екран і не стримую тяжкого видиху, бо телефонує не хто інший, як найкращий друг. Так само неохоче приймаю виклик, не встаючи з теплого ліжка, і починаю розмову першим:

   — Диявольська святоша, ти себе добре чухаєш?

   — Відчепись, соня. Досить спати! Дуй до мене, розмова є, — доволі весело говорить друг, але я його настрою не розділяю. Це ж мене розбудили о сьомій ранку, а не його...

   — Куди? — Кашляю декілька разів, аби повернути голос в норму.

   — Як зазвичай. Через годину щоб був тут! — викрикує і відключається, залишивши мене без шансу на відповідь. В цьому весь Святослав — може виговоритися, вирішити, а ти як хочеш. Бо якщо не хочеш так, як хоче він, то все одно буде так, як він вирішив. Треба лише підлаштуватися під нього, звикнути, і тоді цей нелюд стане не такою вже й скалкою в дупі...

   Поки думаю, що робити далі, айфон сповіщає про нове повідомлення. Маю лише два варіанти: або мені нарешті надіслали програму навчання на перший тиждень, яку я повинен тепер опрацювати, або написала Акс. В першому випадку майже весь день буде проведений за ноутбуком і роботою, а в іншому... А в іншому спокій одночасно з тривогою та такою дитячою безтурботністю, що стає некомфортно від усвідомлення.

   Ми познайомилися зовсім нещодавно. На сайті, який за тематикою схожий на програми для знайомств. Я ніколи не поважав такий спосіб спілкування, та й досі ставлюся до нього несерйозно. Як можна «будувати» стосунки онлайн?.. Якщо ти не бачиш людину перед собою, не впевнений у її намірах і думках, не знаєш, яка у неї поведінка, то яким чином з'явиться довіра, незрозуміла хімія, як кажуть, і, в кінці кінців, любов?

   Свят вважає інакше, хоча досі не пояснив, що змінить реєстрація на тому сайті. Наприкінці серпня він натиснув на мене і вмовив поспілкуватися якийсь час з незнайомками під приводом знайти цікаву співрозмовницю, а далі як піде. І (бачили б ви його очі) неможливо було заперечити чи відмовити...

   А тепер мені соромно. Соромно, що на емоціях я сам запропонував їй прочитати разом книжку, назву якої навіть не запам'ятав. Можливо, могло здатися, що від мене надходила цікавість. Вчора надходила. Але сьогодні... Соромно. Дорослий чоловік, а не можу наважитися написати ледве знайомій (та й то онлайн) дівчині про те, як ставлюся до спілкування в Інтернеті і чому ігнорую повідомлення.