всередині відображення

частина 1

• Північна Америка 1977
Рунологія.  Що може бути гіршим за рунологію?  Ось так само думала і дівчина, йдучи коридором у бік класу.  Годинник уже давно пробив опівдні, але бажання йти на заняття не було.  Пробігшись очима по портретам, що мирно висіли на стіні, вона завернула у зворотний бік і попрямувала у двір.  Що трапиться від одного пропущеного уроку?  Зіпсуватися успішність?  Можливо.  Посваритися з мамою?  Беззастережно.  Чи перестане бути «ідеальною»?  Ніколи.  Але іноді ідеальність може повернутися до тебе іншим боком.  Коли всі чекають від тебе те, що ти просто не маєш права зробити, ти просто розриваєшся на частини.  Щоночі сидіти над домашнім завданням, якого з кожним навчальним роком ставатиме дедалі більше, брати участь у всіх навчальних заходах, встигати вигравати шкільні кубки по квідичу.  Напевно, у кожного настає час, коли хочеться просто лягти на траву посеред галявини і не робити абсолютно нічого.  Не вивчати тварин чи історію, цю чортову рунологію чи, ще гірше, власне життя.  Як же хочеться повернутися в дитинство, коли вона могла бігати вулицею разом зі старшими братами, граючись у всілякі ігри, коли все було чарівно і казково, коли вона ще не знала про забобони чистоти крові.  Ось і зараз, вмостившись під величезним дубом, дивлячись, як пожовклий листок опускається на сиру землю, дівчина просто сиділа, не думаючи ні про що.  Ні про сім'ю, ні про догану від декана, ні про те, що мантія наскрізь промокла від вологи, що оточує старе дерево.  У мовчанні й цілковитій самоті дівчина й не помітила, як хвилини пролетіли з надзвичайною швидкістю, і по закладу знову прокотився дзвін, що сповіщає про закінчення заняття.  З усіх боків чути радісний сміх молодшокурсників, які могли зі спокійною душею йти відпочивати від навчального дня.  Старшекурсники ж із пониклими особами вирушали на наступну лекцію.  З німих роздумів дівчину вивело почуття тяжкості на правому плечі, куди опустилася рука її найкращого друга.
- Чому тебе не було на уроці, щось трапилося?  - спитав хлопець, сідаючи біля неї, і намагаючись вловити її погляд.
- Настрою не було, от і все.  Нічого страшного, правда.  - відмахнулася дівчина, повертаючи голову у бік співрозмовника
- Джейн, знай, ти завжди можеш мені висловитись, я вислухаю і допоможу, не можна все тримати в собі.
- Лорі, все правда добре, я просто втомилася.  А тепер ідемо, - Джейн встала, обтрушуючи мантію- а то ще одна перепустка мені не потрібна.
Направившись у бік класу, вони не впустили жодного слова, не дивлячись на тишу, що душила живцем.

***

-Як ти не розумієш, я не хочу йти на цей званий вечір!  Мені набридло перебувати у суспільстві, де на мене дивляться, як на намисто, виставлене на вітрині глухого магазинчика.  – кричала дівчина, хаотично розмахуючи руками.  - Де всі тільки те й роблять, що заглядають один одному до рота, сиплячи приємні коментарі.  Мені...
-Я звичайно все, розумію, - пролунав раптом голос з-за спини, розриваючи монолог - але від того, що ти будеш кричати на своє відображення, мама навряд чи передумає тягти тебе до Лестрейнджів.
- Чарлі, я просила не заходити в мою кімнату без стуку-втерла сльозу, що самотньо скотилася зі щоки Джейн.
-Я б простукав, а толк буде?  ти так репетувала, що на весь Сіетл чути було, невже в тебе ще голосові зв'язки від такої душевної розмови з дзеркалом не порвалися?
-Просто вийди і закрий двері, я сама вирішу.
-Вирішеш що робити?  Так-так, все це вже чули, тільки в тебе це дуже погано виходить, якщо ти все-таки готуєшся до вечері. - Оглядаючи сестру з ніг до голови, промовив хлопець - Я б порадив сказати це їй, але не буду.  Ти ж у нас самостійна дівчинка, Джейн, сама все розрулиш
-Хто б говорив.  - посміхнулася шатенка, повертаючись до співрозмовника. - Непоганий костюм, але мені здається, зелена краватка пішла б сюди більше.
-Ай, я не говорив, що не хочу йти.  Так, там зібрані дуже, - шатен раптом замовк, підносячи руку до підборіддя, проробляючи нехитрий рух на зразок почісування бороди - дуже цікаві особистості.
-Ага, прям дуже.  Одного від іншого не відрізниш, всі однаково сірі та нудні.  Хоча, - Джейн звузила очі на котячий манер, дивлячись на брата яскраво смарагдовими райдужками.  - той бдондчик з Франції тобі  ж сподобався.  Як його там, Ендрю?  Андрю?
Обличчя хлопця раптом набуло серйозного вигляду, а від колишньої посмішки не залишилося й сліду.  Пробурчавши щось під ніс, він розвернувся і швидкими кроками попрямував до дверей.  Звичайна манера Чарлі закривається від усього і вся, коли справа стосувалася його почуттів.  Треба буде колись повернуться до цієї теми, колись, а зараз їй треба поспішати, а то вийде у світ з одним нафарбованим оком і в домашніх капцях із зображенням якогось немагівського персонажа.
Оглянувши себе і задовольнившись своєю роботою, дівчина поспішила зібрати всі необхідні речі, адже однією з найяскравіших у ній якостей була притаманна неуважність.