Опис: Вона платить кров'ю за те, щоб знов прожити найщасливіший та найгірший день свого життя.
І тільки відьма знає, що колесо Сансари не зупиняє свого оберту вже п'ятий рік.
Попередження: оріджинал, смерть одного з персонажів
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Колесо Сансари зробило повний оберт
×××
Кенмін відкриває очі. Їй снилося якесь лайно, в якому вона віддавала свою, драконячу, кров задля власного щастя, і через це в неї болить голова. Дівчина, чесно кажучи, думає просто полежати ще трошки, а потім, можливо, встати та піти на кухню. Після кожної такої ночі на ранок в неї, буквально, нуль мотивації щось робити, але... Двері тихенько відкриваються.
- О, сонце, я думав, що ти спиш, - у спальні з'являється чоловік, - я розбудив тебе, так? Треба було замовити доставку, а не готувати самостійно, стільки шуму...
- Заспокойся, - вона м'яко посміхається, - я прокинулась через лайновий сон, а не через тебе. І... Ти приготував сніданок?
- Ага, знайшов в одному щоденнику мого прадіда рецепт однієї страви, яку сильно любила одна білявка, - сідає поруч на ліжко, - про що був сон?
- Забий, щось про те, що я віддавала свою кров для щастя. Але... Забий, краще поговоримо про щоденник, Френк, де ти його знайшов?
- Після зустрічі з тобою, я перерив усю сімейну бібліотеку, а тепер, міледі, прошу до сніданку.
Кенмін тихо сміється, коли чоловік підіймає її на руки та несе в сторону кухні. Френк її особистий мотиватор та генератор щастя.
×××
Колесо Сансари повільно починало рухатись вперед.
×××
Їхній сніданок закінчився тим, що обід та решту суботи вони вирішили провести в лісі, що був недалеко від дому. Вони полюбляли такі спонтанній поїздки, тому що після важкого тижня або неділі, трохи романтики йшло їм на користь. А для Кенмін ліс взагалі був чимось на кшталт другого дому. Особливо цей, на який відьми та чаклуни наклали багато заклять і жодна техніка не могла б виявити тут магічних істот.
У тому, що дівчина була драконкою було багато плюсів. Наприклад, це допомагало їй знати абсолютно усіх сирен, перевертнів, а також інших, як люди казали, «тварюк» в лице. І це лише у власному кварталі, з якими вона встигла познайомитися за останні два роки. Більшість істот жила дуже багато років, навіть століть, тому вони часто переїжджали і в кожному новому місті мали знаходити тих, хто міг би їм допомогти. Кенмін не була виключенням. Їй було більше чотирьохсот років і в цьому вона також могла виділити декілька плюсів: список її друзів був неймовірно великим, вона бачила так багато історичних подій на власні очі, що могла годинами розповідати про це звичайним людям, а ще...
