Мандаринова зрада

Ялинка

Сильніше укутавшись у шарф, Мінхо перейшов дорогу. З неба почали сипатись маленькі холодні сніжинки, які були схожі на зірочки. Він став на тротуарі та подивився вгору.

«Справжній зорепад», – подумав Лі, усміхнувшись, та завис на декілька секунд.

Повернувшись до реальності, він труснув головою та вирішив трохи пробігтись, щоб швидше добратись додому.

***

Він піднявся на третій поверх та вставив ключ у замок. Відчинивши двері, в обличчя влетів приємний аромат свіжих мандаринів.

«Як пахне», – подумав Мінхо, але потім зрозумів, що запах надто сильний. Він кинув взуття та побіг до вітальні, й побачив картину маслом: Джісон сидить на підлозі, а довкола нього колом лежать шкірки від мандаринів, ніби вони призвали його.

– Ти що, зжер усі мандарини? – ледве стримавши крик, сказав Мінхо, дивлячись на цей витвір мистецтва.

П'ять годин тому

– Джісон, ти зараз зайнятий? – сказав Лі, коли почув, що йому відповіли на виклик.

– Ні, а що?

– Ти зможеш підійти до моєї роботи, я купив мандарини, але забув, що нам в офіс з їжею не можна, – стоячи під будівлею компанії, сказав Мінхо.

– Добре, зараз вдягнусь та прийду.

– Дякую, тоді чекаю, – виклик завершено.

Теперішній час

– Ні, ось у пакетику... – він не договорив, тому що подивився на свою руку, яка підняла порожній пакет.

– Як ти міг так зі мною вчинити?? – сказав Лі та драматично схопився за серце.

– Ну хьоон, ти чого драматизуєш одразу?

– Хан Джісон, те, що ти сьогодні зробив, гірше, ніж коли ти забув купити мені колу, – все ще драматично він закрив тильною стороною долоні очі.

– Серйозно? – на обличчі Джісона читалось щире здивування.

– Я п'ять годин сидів і думав про ці мандарини, як ми разом їх поїмо під шоу, яке тільки нещодавно з'явилось в ефірі, і ми хотіли його подивитись, – Хан підозріло ніяково усміхнувся.

Мінхо подивився на екран телевізора і побачив те саме шоу, про яке він тільки що говорив.

– Спочатку мандаринова зрада, тепер телевізійна, ти розумієш, що це подвійна зрада? – Джісон вже не розумів, сльози в очах навпроти справжні чи це частина драми.

– Хьон, ти дійсно плачеш? – його голос звучав серйозно.

– Вибач, вибач, сльози це вже перебільшення, – сказав Лі, трохи усміхаючись та витираючи сльози. – Але я все ще розчарований.

– Я завтра куплю тобі вдвічі більше мандаринів, ніж ти сьогодні купив, – сказав Хан та підійшов обійняти старшого.

– Добре, добре, – він линув в обійми напроти. – Будемо прикрашати квартиру та ставити ялинку?

– Так!! – крикнув Джісон.

– Тоді піду у комору, а ти поки прибери сліди своєї зради, – на останній частині речення він скривився і це розсмішило Хана.

– Повернешся, і забудеш, що тут щось сталось, – він почав енергійно прибирати шкірки.

–Сподіваюсь, – усміхнувся Мінхо та пішов у комору.