ключ від серця у руках напроти

доля?

Літні канікули Джуйона розпочались з підготовки до невеликого вуличного виступу, на який він записався зі своїм другом.

Починаючи з 2000 року у парку сусіднього району щоліта проходили вуличні виступи, де можна було продемонструвати себе, або групу.

Він дуже любив приїздити на цей «фестиваль» з батьками, коли був дитиною. Трохи подорослішавши, приїздив з друзями та мріяв, що колись, на нього будуть дивитись так само як і він всі ці роки.

І ось вже сьогодні його маленька мрія здійсниться. Разом з другом він підготував виступ, коли той приїздив до їхнього району на тиждень до бабусі.

- Як же я невчасно захворіла, - сказала мама, вийшовши у коридор.

- Я покажу тобі потім запис виступу, тому не переймайся, - сказав Джуйон їй та відчинив двері. - Я побіг, зачиниш за мною.

- Добре, щасти тобі, - він посміхнувся та зник з поля зору.

Хлопець переймався, що запізниться, тому вийшов ще раніше, ніж планував. З собою він мав тільки телефон, ключі від квартири та у невеликій сумці пляшку води. Це все, що йому було потрібно, тому що у їхньому дуеті він соліст.

Дійшовши до зупинки, він сів на лавку та став чекати автобус, який ходив кожні десять хвилин.

***

Джуйон стояв на місці зустрічі та чекав на свого друга. Хоча до початку виступів була ще година, але він бачив, що біля невеликої сцени вже зібралось чимало народу, як і виконавців, так і звичайних глядачів.

Через двадцять хвилин організатори попросили виконавців підійти, щоб уточнити чи всі є, та роздали номерки відповідно до номера виступу. Джуйон вже почав перейматись чому його друга ще немає, але раптом у кишені завібрував телефон.

- Алло, ти де? - запитав Лі як тільки зняв трубку.

- Джуйоне, вибач мені, я не зможу приїхати, я домовлявся з батьком, що він відвезе мене, а він затримається на роботі аж до ночі.

- ...Добре, не переймайся, я щось вигадаю, - не втрачаючи надії сказав Лі та вимкнув телефон.

«Що я вигадаю? Де я за пів години знайду вільного гітариста, який зможе виступити зі мною?», - з цими думками він сів на лаву під деревом.

- Як це ти не зможеш прийти? Що? Голос зірвав? Я ж тобі казав берегти горло! Для кого я тепер грати буду? Сам для себе? - почулось по той бік дерева.