DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

19. Pt.2 O.

12AM – Drugs (I Feel Like Dying)

Чонґука взяло жаром, а потім охопило холодом від розуміння, що Юнґі не знав про те, що його ляльку розбудили та довели до такого стану, що Джин аж кігті рвав від нього.

Тільки-но вони сіли в машину, Ґук спробував трохи поговорити:

– Тільки не гнівайся...

Юнґі сидів поруч на передньому сидінні, весь напружений і байдужий, не бажав про щось говорити.

– Якщо ти взяв ніж чи пістолет, то тобі вичистять кишені на вході до маєтку.

Юнґі хмикнув:

– Ти навіть не уявляєш, як сильно мене зараз нудить.

– Просто погодься йому допомогти. Мені здається, тільки ти міг би їм допомогти.

– Що ти знаєш? – Юнґі різко обернув голову. – Що сталося?

Чонґук погано вмів приховувати емоції. Частіше він був просто байдужий, але якщо щось турбувало, то його обличчя та очі все видавали.

– Тільки не проговорися, що знаєш. Я просто не хочу, щоб Намджун застав тебе зненацька. Прокляття... Вони хочуть дізнатися від Чіміна про його минуле, бо є людина, яка загрожує життю Сокджина, і Намджун весь світ переверне, щоб знайти того покидька, – Ґук знизив швидкість, бо вони майже під'їхали до маєтку. – І вони мають ключ Чіміна.

Юнґі мимоволі смикнувся, притиснувши руку до грудей, всоте переконавшись, що потрібний ключ у нього на шиї.

– Інший ключ, – Чонґук похитав головою.

– Вони розбудили його?

Чон не відповів, лише похмуро дивився перед собою. Це снилося Юнґі вночі жахіттями. Він голосно видихнув і лише кивнув, намагаючись опанувати себе.

Щоб не розлютитися, розуміючи, що Ґук не знає всього, і лише запитав:

– Як там Техьон?

– Я говорив з ним лише вранці. Перед візитом до тебе. Після цього не говорив і не бачився, не знаю, Юнґі. Гадаю, з ним усе гаразд.

– Перекажи мої вибачення за те, що я проклинав його, – прозвучало тихо та крізь зуби, бо це останнє, про що міг думати Юнґі, зосереджений на тому, що це, на біса, за ключ і звідки він у Намджуна.

Цей розкішний будинок, увінчаний вигнутим дахом з кам'яною черепицею, що потопає а вечірній темряві та в світлі жовтих ліхтарів, здавався Юнґі чимось моторошним, а не затишним і розкішним. Ґук провів його до кабінету Намджуна, здивувавшись, що ніхто з хлопців не спіймав Юнґі за комір і не подивився його кишені. Югьом лише кивнув Чонґуку, мовляв, не треба перевіряти на зброю.