— Прокляття, як таке взагалі могло статися?
Краплі дощу гучно барабанять по високих вікнах, збиваючи своїм шумом думки білявого старшокласника. Фелікс вже годину блукає довгими коридорами школи у пошуках кабінету директора. Смішно це визнавати, але він загубився у старій будівлі, виходу з якої наче ніколи й не існувало.
— Якщо Хьонджин дізнається, то до самої смерті сміятиметься наді мною... – пхикав хлопець, завертаючи у черговий порожній коридор, що закінчувався глухим кутом. – Хоч би якісь вказівники поставили, як тут можна щось знайти?!
З завтрашнього дня він стане учнем цієї школи, незважаючи на те, що з початку семестру пройшло вже майже два місяці. Фелікс готовий власноруч переламати пальці тим виродкам, які підпалив його стару школу. Заклад згорів за пару годин, пожежники не встигли прибути вчасно. Лі чув від друзів, що то були одні з випускників минулого року, котрі мали, м'яко кажучи, не найкращий відносини з викладачами. Але, на його думку, це все одно не привід руйнувати життя звичайним школярам як Лікс, які тепер мали шукати нове місце навчання, втрачаючи старих знайомих і друзів.
Хлопець зупинився біля вікна спираючись руками на підвіконня, щоб перевести подих. Він втомився, та й погода наче витягувала всі сили. Фелікс не любить дощ, він змиває яскраві барви довкілля, пригнічуючи юне серце сірістю й вогкістю. Паршиво.
Насправді, з дня підпалу Лікс знаходиться наче у трансі. Коли батьки сказали, що доведеться змінити школу, щось всередині боляче тріснуло, а коли для нього не знайшлося місця в іншій, куди перейшли майже всі його друзі, те щось і зовсім розсипалося, залишаючи після себе порожнечу, що затягувала усе щастя.
Засмучено опускаючи плечі, Фелікс важко зітхає. Він не хоче таких змін, але ніхто його не питав, тож доведеться просто змиритися.
Відображення на вікні розпливчасте, напівпрозоре. Краплі по ту сторону повільно скочуються вниз, наче сльози, які хлопець відчайдушно стримує. Він не плакса, але все ж таки хочеться іноді дати волю емоціям і від душі наревітися під м'якою ковдрою в темній кімнаті, щоб ніхто його не побачив і не почув.
Ляснувши долонями по щоках, Лікс міцно замружив очі і похитав головою в різні сторони, щоб викинути з неї увесь смуток. Він має бути сильним, адже в нього все ще є Хьонджин з Джисоном, які назавжди залишаться його кращими друзями, навіть якщо тепер їм доведеться рідше бачитися. Лі пристосується до нового місця, а якщо ні, то й не страшно, все одно до випуску ще якихось півтора року.
