Ти моя

Розділ 17

Цілу дорогу ми мовчали. Я не знала що і говорити. Та як тільки ми приїхали я пішла по аптечку. У спальні Саша просто сидів у телефоні. 

-Не думай...-починає він

-Ще як подумаю -кажу я і сідаю біля нього, та він садить мене до себе на коліна

-Якщо хочеш мене лікувати то тільки так-каже він і я усміхаюсь

Я намагаюсь обробити рани і ми мовчимо,але мені треба пояснення

-Це про той вчинок,котрий зробив твій тато?

Він дивиться мені у очі

-Ні. Я про твоїх батьків нічого не знав. Єдине, що він сказав,що для нього викрали дівчину це перший раз таке було,тому не знаючи хто це забрав її. Це була ти 

-Я думала це ти зробив?

-Я не викрадаю дівчат для своїх цілей, а потім пізнав тебе

-Ми були знайомі?

-Вчились в одному університеті у Львові. Деколи разом співпадали предмети

-Я тебе не пам'ятаю-кажу я і розумію, що червонію

- Він вбив мою маму-через деякий час говорить він- на моїх очах. Я про цей вчинок казав. Після цього він мені не батько

-Саша...чому ти у поліцію не подзвонив?

-Він мені пригрозив.Сказав,що вб'є мене насупним якщо я не буду мовчати

-Мені так шкода-єдине що можу сказати я -але кращий спосіб позбутись від поганих спогадів- це замінити їх гарними.

-Що ти маєш на увазі?

-Якщо ти мене зараз поцілуєш я тебе не вкушу

-Ти сьогодні добра?

-Цілуй поки не передумала-кажу я і він миттю накриває мої губи своїми. 

Усім привіт! Я дуже рада,що ця історія вам подобаються і мені приємно читати ваші коментарі:). Однак є погана новина. Ми на фінішній прямій. Залишилось ще 3 глави. Тому наступний тиждень, а саме на 31. 12 вийде останній розділ. Я вже готую наступну історію і надіюсь вона вам так само сподобається як і ця. Деталі трохи пізніше).