Зілля любові

5. Кофта з надписом G

- Я ще раз вам повторюю, це не моє прізвище!!!

Від крику дівчини усі відвідувачі кав'ярні обернулися до стійки. Власниця цього місця з останніх сил втримувалася, щоб не нагрубити цьому чоловікові ще більше.

- В усіх рудоволосих яких я знаю у Лондоні, прізвище Візлі. – чоловік не уступав і намагався довести дівчині своє.

- Але я ні.

- Добре, яке у вас прізвище? – чоловік з цікавістю поглянув на дівчину.

- Моє...

- Джек! – Дівчині не дав договорити знайомий чоловіка, який кликав його біля виходу з кав'ярні. – Ходімо ми запізнюємося!

Не промовивши ні слова чоловік просто пішов. Що це було?! Ааа. З самого ранку, прийшов сперечатися. Ненавиджу таких людей!

Спершись руками об стільницю дівчина поринула у свої думки, де продовжувала обзивати чоловіка всіма лайками які знала.

- Вибачте.

Від раптового голосу біля себе та дотику до плеча, дівчина підскочила на місця та схопившись за серце закричала.

- А?!

Піднявши голову догори вона зустрілася з блакитними очима, рудим волоссям та поглядом який з цікавістю спостерігав за нею.

- Вибачте, я не хотів вас налякати, але ви не реагували на мої слова. – промовив хлопець усміхнувшись.

- Це ви вибачте, я просто задумалась.

- Був важкий клієнт?

- Так. – зітхнула дівчина.

- О, я вас розумію. Нещодавно був у схожій ситуації. У магазин прийшла дівчинка з мамою. Вона вмовляла маму пів години, щоб та купила що вона хоче. Вона так голосно плакала. Я вже думав віддати їй безкоштовно, але мати погодилася. В мене досі вухо болить, добре що воно одне. – хлопець показав рукою у бік голови, де було відсутнє вухо і посміхнувся.

Від розповіді хлопця дівчина залилася дзвінким сміхом.

- Дякую вам, підняли мені настрій.

- Не дякуйте, я цим займаюся майже все життя. Хоча без майже.

Дівчина та хлопець разом засміялися.

- Що ви хочете? – Меделін з цікавістю розглядала хлопця перед нею. Він був одягнений у молочні спортивні штани та кофту з надписом G. Волосся було неукладене і трохи стирчало у різні боки, але йому це личить. У нього гарний смак. Що означає ця буква?

- Мені потрібна кава і щось до неї.

- Яку каву?

- Давайте одне лате і капучино.

- Вам з собою?

- Так.

Дівчина повернулася до кавової машинки та почала робити каву. Хлопець уважно спостерігав за нею. Чорні штани та фіолетова кофта грубої в'язки. Волосся було заколоте у пучок на голові й декілька волосин випали з зачіски. Вона цікава.

- Ось ваша кава.

Думки хлопця перервали два стаканчики, які опустилися перед ним.

- Який десерт хочете? Він буде безкоштовно. Ви справді покращили мій настрій. – дівчина посміхнулася хлопцю.

- Та не треба. Що можете порадити?

- Потрібно, якби не ви, весь день би без настрою ходила. Є торт, тільки спекли. Він шоколадно-горіховий: шоколадно-бісквітні коржі, змащені шоколадним кремом із цільними горіхами.

- Довірюся вашому смакові. Дайте два шматки.

- Гаразд. – дівчина потягнулася до торта та відрізати два шматки поклавши їх у контейнер.

- Лате, капучино та два шматки торта .... – промовила Меделін простягаючи замовлення хлопцеві.

- Дякую, але можливо все ж заплачу за десерт? – зніяковіло промовив хлопець.

- Ні, не потрібно. Краще приходьте ще. – дівчина посміхнулася хлопцеві.

- Обов'язково.

Забравши замовлення хлопець попрямував до дверей. Але потім він обернувся та крикнув.

- А як вас звати?

- Меделін. А вас? – дівчина посміхнулася.

- Мене Джордж.

- До зустрічі, Джордж.

- До зустрічі, Меделін. – промови хлопець і вийшов з магазину.

Здається я почервоніла, він такий гарний. Сподіваюся він ще прийде. З посмішкою на обличчі дівчина все ще дивилася через вікно на вулицю куди щойно вийшов хлопець.

Здається я ще не раз повернуся у цю кав'ярню. Чому ми раніше не помічали її з Фредом? Щасливий Джордж обернувся та поглянув на кав'ярню.

***

Як вам цей розділ? Розвивати сюжетну лінію Джроджі у окремих розділах, чи ні? Пигіть свої коментарі)