Іскра...

Пролог

- Якого лішого...- на диво спокійно висловив свою думку хлопець, років 15 на вигляд. У відповідь на нього дивились червоні очі, з трьома "комами", які кружляли навколо зрачка. Дуже сильно змахувало на шарінган...

За декілька годин до...

— Рей! Наздоганяй!

— Та почекайте ви! — хекаючи гукав блакитно-окий хлопчина, не встигаючи за двома подругами.

— Хто останній - той невдаха!

— Марі! Ваня! Це не чесно! — майже наздоганяючи кричав дівчатам хлопець.

— Ой, до-обре, — невдоволено протягла своїм голосом одна з них, — Мар, давай вже почекаєм його.

— Пфф, — видихнула інша, — Здихлик, — некультурно ткнула в хлопця пальцем та. Той лише закотив очі і вже спокійним кроком підійшов до подруг. Першу, брюнетку, звали Ванеса, але друзі коротко кликали Ваня. У неї карі очі, і в основному виглядала вона тендітно. Але не раджу вам вставати у неї на шляху, якщо їй буде потрібно, вона і пекло заморозить, а чорта заставить хреститись.

Інша ж...Ох, теж не варто вставляти їй гілки в коліса, дістане і ними ж забє. Хвилясте, світле, немов сонцем насичине, волося. Не то зелені, не то сині очі. Коротко кажучи, виглядає вона простенько.

Сам хлопець теж не відрізнявся красою Голівуду. Темне волося, "чайні" очі. Декілька маленькихшрамів на лівій руці, наслідок дитячої пригоди. От і все.

— Просто я дуже розум-

— Розумний, окей, ага.

— Ладушки, ідемо вже на фест?

— А ми куди весь час йшли?

— В протилежну сторону.

— А.

***

— Ммм... - потяглась блондинка, - Це було весело!

— Мгм. Не особливий фанат великих скопичень людей,але сьогодні на диво було малолюдно і не голосно, - відізвалась Ваня задумливо, - Хмм..

- М? Щось не так? - звернув увагу на задумивий звук Рей.

- Людей хоч було не дуже...Але ж вони були. Куди вони всі зникли? - це вже привернуло увагу Марі, яка одразу почала озиратись.

І справді. Навколо ні душі, лише коти десь за кутом пробігли. Можливо, тут було просте поясненя - люди просто ідуть в інший напрямок. І це була б влучна теорія, та от вони бачили з десяток своїх сусідів на фестивалі і не могло бути так що ВСІ вирішили після фесту не йти одразу додому. Ще й коли гроза мала бути от-от. Гроза.

- Агов, гляньте в небо. Скоро буде дощ, і не маленький, - вказала та, - Можливо тому й людеей немає. Скоро гриміть буде, от і пішли вперед швидше, а ми настільки повільно йшли, що й згубили їх з горизонту.

- Можливо, - пожав плечами хлопець, аж раптом блиснуло, - Це тілько що була блискавка? Дивно, доща ще немає...

- Значить він десь далеко.

- Та не схоже, - з наростаючою тривого в голосі вимовив Рей, спостерігаючи як достатньо 
швидко блискавуче світло наближається по небу в їх сторону, - Ніби в послідовному зєднані воно пересувається між точками...

- І мені це дуже не подобається, - висловила думку всіх Ваня.

Дивлячись на швидкість, з яким пересувалось світло, втекти вони б не встигли. Та й куди? Невідомо куди воно рухається і коли зупиниться.

- "Ось де воно зупиниться" - прошмигнула думка в голові всіх, як блискавка стрімко наближалась до них, і в кінці темрява...і