Вампірська гра

Глава 5. "Сенс життя" що це?

Нарешті дорога за місто! Я декому повідомила цю новину, і майже вся група тепер їде зі  мною. Ми придбали собі квитки на електричку і їхали. Хлопці співали для дівчат, грали в карти, дурачились. Дівчата спали, сміялися, розмовляли. А мені було сумно. Ліді не поїхала, тому мені було не дуже весело. Я все оглядала вагон. Ми сіли у вогон самі. Та пізніше до нас підсіло троє людей. Старенька бабуся, дорослий чоловік, і ще хтось в довгому пальто. Коли він заходив, я помітила його обличчя. Він мені когось нагадав.  Після десяти хвилин, я зрозуіла хто це. Я вирішила підійти, якщо я помиляюся, то нічого страшного в цьому немає. Я підсіла поруч з ним. Коли він глянув на мене, я все зрозуміла. Його обличчя похмурніло і прийняло здивований погляд.
-Ти?
-Привіт, Едварде.
-Ти мене переслідуєш?
-Ні. Ми просто з групою їдемо на конкурс. Я помітила тебе, вирішила підійти. -посміхалася я і розповідала. Він закотив очі.
-А таке відчуття, що переслідуєш... -я посміхнулася, сподіваюся, це жарт. Інакше, це дивно виглядало.
-А куди ти їдеш?
-Мабуть туди, куди і ти.
-На конкурс?
-В Бостон.
-А... по справам?
-Так. Чув туди вампір відправився..
-А звідки ти?..
-Жартую. -він був на повному серйозі, тому не зрозуміло, коли він жартував, коли сміявся, коли плакав!..
-Ясно. Не хочеш говорити...  -я хотіла піти.
-Зачекай! -та тут він мене зупинив, я чесно, здивувалася, сіла назад. -На який конкурс їдеш?
-Ем.. на творчий. Буду розповідати шматок улюбленого епізоду з улюбленої книги.
-І яка ж твоя улюблена книга?
-"Сенс життя".
-Хм... і про що вона? -йому справді цікаво. Я почала розповідати. -Ця книга розповідає про сенси нашого життя. Який він, як його знайти,  як не втратити, і головне: як не забути про нього. Ось у тебе, якийсь сенс життя? -запитала я у нього.
-Не знаю... не думав.
-Ось. Я прочитаю саме цей уривок. Як його знайти. Приходь, послухаєш.
-Хм.. в мене інші плани.
-Ну як хочеш. Але знай, це буде проходити в будинку культури.
-Побачимо.
-Подумай. Добре, до зустрічі!
-Ха, ти так впевнена, що я прийду?
-Ні, я впевнена, що ми ще раз зутрінемося.
-Я чомусь теж в цьому не сумніваюся... -я засміялася і пішла до своїх.

Зустрівши Едварда, я стала ще більш впевненішою, що я вибрала правильний уривок. І ось настала моя черга. Я вийшла на сцену, підійшла до мікрофону і оглянула зал. Людей було не багато, та найголовніше, що я помітила там Едварда. Я посміхнулася і почала. 

-Добрий день. Мене звати Елізабет. Я прочитаю уривок з моєї улюбленої книги "Сенси життя".

-Просимо. -промовив один із журі.

-Ми не задумаємося про наше життя. Живемо, як живемо. Та час зупинитися. Час задуматися про свій сенс житя. Що таке сенс, взагалі? Я скажу простою мовою, це те, задля чого потрібно жити. Задля чого треба кожен день щось проживати. Дізнаватися нове і так далі.. Та де його шукати? Пошук сенсу життя — проблема, знайома багатьом. Деякі вчені і філософи-матеріалісти вважають, що всі спроби марні. Відомий атеїст Річард Докінз, наприклад, упевнений, що люди — «одноразові машини виживання», чиє єдине призначення — передавання генів. Відповідно до цієїї теорії, у житті мало сенсу. Ми можемо намагатися створити його — через релігію або альтруїзм, наприклад, але все, що ми в підсумку робимо насправді — це слідуємо нашій генетичній і нейронній програмі. Навіть наша свідомість і пережитий досвід можуть зовсім не існувати або бути тінню нашої мозкової діяльності.  Однак ми не просто примарні сутності, які живуть у машиноподібних тілах у байдужому до нас світі. Людське життя — це не безглуздий простір між народженням і смертю, де ми намагаємося розважитися і забути про неприємності. Погодьтесь, люди які проживають тяжкі хвороби, або будь-які неприємності з боку оточуючих.. відчувають смак цього життя. Люди, яких зневажають, цькують... вони навпаки більш боряться за це життя. Але нам з вами не обов'язково таке проживати. Час просто усвідомити, що длянас є важливим. Може це батьки, діти, родичі, дружба, кохання, професія, робота, хоббі. Це може бути будь-чим. Але.. пам'ятайте! Коли ви щось із цього втратите, або здобудете, не слід зупинятися або засмучуватися. Треба ставити інші пріорітети. Інші сенси нашого життя. У кожної людини цей сенс особливий. Та у кожної він є. Просто треба пошукати у своєму серці...