Релігія демона

Скажи правду

Останнім часом життя Фелікса йде стійко вгору. В діаспору приходять нові брати та сестри,тим часом як він вбиває тих хто їм не потрібен або "для зменшення кількості сім'ї".
Виконання завдань для Лі не було чимось дивним,він наче жив і хотів жити цим.
В нього з'явилися друзі яких все ще треба було називати "братами" та Феліз став його офіційним фамільяром. Радувало те,що він тепер живе з ним у кімнаті,піднімаючи хлопцеві настрій кожен день. Але якщо сова майже постійно у приміщенні,то хто буде доносити йому завдання? Йому воно само не прийде, хоча в інших братів та сестер було саме так,бо повідомлення з'являлися просто звідкилясь.
Ну тут вже пішло трошки іншим шляхом. Завдання тепер йому доносив сам Верховний.

Це дивно?

Ще й як.

Верховний буквально кожен ранок приходить до кімнати Фелікса, доклавши що і як. Він деякий час просто піднімав Лі з ліжка, казав що треба зробити і йшов по свої справи, але через деякий час для обох стало нормою те,що пан приходив до хлопця щоб попити ранкової кави з брауні,що готував сам юнак та розмовляти про те чи інше.
Якось так сталося що для них вже давно нормою став фізичний контакт трохи інакший за "брат та верховний". Вони часто торкалися обличчя один одного, обіймали одною рукою за талією. Один раз Верховний у жарт ляснув по сідницям, кажучи щось на кшталт "ану не базікай багато, давай бігом роби сніданок" чи типу того. Вони поводили себе наче близькі друзі,що знають один одного ціле життя.
Пожартувати про стару смішну ікону? Легко.
Обісрати фамільяра сестри Хо,бо той навіть не був схожий на нормального їжака? Запросто.
Пожартувати про свій вигляд? Ні.

Тут Пан Хван був серйозним. І тут діло не до нього,а до самого Фелікса. Він часто з ранку міг сказати "пане верховний,я зараз виглядаю як Бабай, почекайте дві хвилини",а той в свою чергу тільки обурено відкривав двері, кожного разу нагадує про те,щоб юнак навіть слова поганого про себе не сказав. Це виглядає доволі дивно. Навіть дуже дивно. Пан приділяє стільки уваги, скільки б не могли дати йому брати та сестри. Навіть сестра Мі не давала стільки турботи,хоча саме вона турбувалася за нього більше ніж оточуючі.

Але цього ранку усе змінилося.

Як тільки у двері Лі постукали,він відчинив її, побачивши пана Верховного з розлюченим виразом обличчя,вже без домашнього одягу і як завжди у хустці. Зайшовши до кімнати він одразу пішов за стіл не сказавши і слова. Фелікса це трошки збентежило,бо він ніколи не бачив пана злим з самого ранку. Він мовчав і мовчав поки хлопак робив їм каву з печивом. Коли усе було готово і викладено на стіл, Фелікс почав свій допит.