Діагноз "закоханий"

ер.1

— М..?

Пацієнтка, яка пробула 10 годин без свідомості нарешті отямилася, чому Ян був радий.

— Отямилася. Ти зламала праву кістку, тож я наклав гіпс. Через два-три місяці буде як нова.

— Дякую. Де мої батьки?

— Скоро підійдуть.

І Ян вийшов з палати. Він зайшов до кімнати відпочинку для лікарів, де сидів один із його приятелів.

— Ти з операції? - запитав Ян.

— Так, поки що. Через дві години ще одна операція.

— А в мене за 15 хвилин.

— Що?! Знову? А ти себе не перенавантажуєш?

— Та нормально.

Ян доїв сендвіч і підійшов до сина, який спав у візку.

— Постежиш за ним ці дві години?

— Ти впораєшся за дві години? У тебе там складна операція.

— Я постараюся. Якщо що, ти знаєш де пляшечка із сумішшю.

— Ага.

— Дякую).

І Ян пішов на операцію. Ян впорався за дві з половиною години. Син ці 28 хвилин перебував сам, на щастя, він спав, тож не кричав. Але коли Ян тільки сів попити чай, Даня одразу ж закричав. Довелося вставати і міняти підгузник, а потім втішати.

— Ччч, ааАааААа. Хто тут у мене такий гарний? Ти, мій хлопчику, ти. А шо це у нас за знімок рентгена? М? Правильно, це рентген легень.

Ян розглядав рентгени, як раптом пролунав сміх. То був директор лікарні.

— Так цікаво). Як Даня?

— Дякую, все добре, - світлорусий посміхнувся.

Ян глянув на чоловіка, що стояв позаду директора, хитаючи сина на руках.

— Я що взагалі хотів запитати, - директор почав згадувати, що затягнулося в декілька секунд. — У тебе на сьогодні більше немає жодних операцій?

— Ще одна, але вона о 4 годині дня, а зараз тільки пів на 1.

— Тоді покажеш лікарню своєму новому колезі. Він теж хірург, з малим досвідом, проте знає свою роботу.

— Добре, без проблем.

— Що ж, тоді я піду.

— До побачення.

— Правильно, лікарям гарного дня не бажають.

Ян усміхнувся і перевів свій погляд на новенького, а Фелікс, так звали директора, вийшов та пішов по своїм справам.

— Ам.., - Ян від не знання, що сказати тихо засміявся. — Ти вже зрозумів, що мене звуть Ян.

— Ахах, так. Я Діма.

— Дуже приємно. Думаю, можна пройтися лікарнею. Як ти зрозумів, тут відпочинкова кімната. Думаю, ти знаєш, навіщо вона)).

— Звісно, пхпх, - новий колега посміявся, але все одно було трохи ніяково.

Носячи на руках дитину, Ян показував лікарню. Вони добре порозумілися і розмовляли на цікаві їм теми.