You are a light in a dark time |18+

Пролог

Карлотта Беретті:
Цього літнього ранку я планувала виспатись, але мої настільки чудові плани обірвав малий чортик Рубі. Я відчула, як мій кіт вискочив на мене та почав лоскотати мене своїм пухнастим хвостиком. В носі залоскотало.
Відкривши очі, я лише встигла побачити коричневу мордочку перед собою.

– Скільки можна мене вже будити!? — враз взлилась я на це створіння Аду.- Дай хоч раз виспатись! Кріс! — проронила я клич на допомогу.- Забери від мене цього кота, будь ласка !!–  Але мій чортовий брат не поспішав йти на допомогу!

Я була вимушена встати, та оглянувшись довкола того чорта вже не було поруч. Він знає, коли йому грозить небезпека. тому накинувши легенький халат – в дома було досить тепло –  я швиденько поспішила в душ. Обігнувши коридор, та пройшовши декілька кімнат, я зайшла у не велику кімнату. Слава Богу, вона була не зайнята і я могла спокійно прийняти розслабляючий душ. 

Через годину я нарешті виповзла з ванної, з гарним настроєм і з новими силами на цілий день. Ранішній інцидент вже не так злив і я навіть була готова пробачити Рубі.

— Доброго ранку всім!- щиро усміхнулася та пройшлась по усім очима. Мати, пританцьовуючи стояла коло плити й готувала, скоріше за все, сніданок. 

Вона вже була одягнена, але мала зав’язаний фартух – червона тканина у горошок смішно дивилася у поєднанні зі строгим чорним костюмом. Батько, як завжди, читав ранішню газету та пив свою улюблену свіжо заварену каву. Особливо я затримала погляд на Крісові, точніше на зраднику, який зранку не прийшов мені на допомогу. Я вперто відвела свій  погляд від нього.

– Що на сніданок ? — спитала я.
На кухні літав дуже смачний солонувато солодкий запах.Від нього аж слинки потекли.

– Панкейки на сковороді.- мама показала на закриту сковорідку. — А ми маємо вже бігти на роботу. Чи не так любий? — жінка подивилася на свого чоловіка і той кивнув, даруючи їй люблячий погляд. Мама по черзі до мене, а потім до Крістофера та поцілувала нас у щоки. Через декілька хвилин я почула гуркіт нашої машини, яка з плином секунд почала віддалятись від будинку. Я видихнула, дивившись у вікно, і вже хотіла розвернутись, але раптово відчула дотик чоловічих грудей ззаду, Вдихнувши одеколон – таким користувався лише один з нашої сім’ї – повернулася до брата. 

– А зі мною ти не хотіла б  привітатись? – спитав він – Добрий ранок, любий братику, хочеш я розкажу тобі, як мені спалось? — передражнював мене хлопець.