DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

33. T.

Fleurie – Sirens

Чімін так любив дотики Юнґі. Кожен поцілунок змушував почуватися бутоном ніжної квітки, що розпускався, оживаючи в руках майстра, хотілося дарувати себе та віддаватися.

У чоловіка були трохи жорсткі руки, але дотик був такий ніжний і дбайливий, наче той боявся зламати лялькове тіло.

Спочатку було так страшно, чужий будинок здавався таким незатишним. Тоді Чімін дивився у вікна, боячись побачити знайому ненависну людину знову, але приходив лише Юнґі. Завжди втомлений, часто голодний, бо забував поїсти через роботу, але щойно Чімін прокидався, то чоловік ніби й сам оживав. Довіритися йому так сильно вважалось за потрібне. Неможливо було його не полюбити. Хотілося відчути все, дізнатися про всі найкращі почуття разом з ним, залізти на руки та сховатися в обіймах. Чімін уперше знав людину, яка не бачила в ньому ляльку.

Навіть найжахливіші кошмари, які Чімін встиг побачити, здавалося, скоро закінчаться, бо Юнґі обов'язково його розбудить і обійме.

Але в цьому жахітті Чімін не міг зрозуміти, що правда, а що брехня. Здавалося, Юнґі візьме за руку, міцно поцілує та пошкодує свою ляльку, але силует чоловіка ніби розчинявся чорним густим серпанком. Уві сні було справді боляче, неможливо дихати, страшно й самотньо.

Що хаотичнішим був сон, то ясніше Чімін розумів, що він відчував.

Одного разу йому вистрілили в руку. Одного разу його зв'язували. Різко хапали. І доводилося калічити себе, щоб дістати те, що сховали всередині. Одного разу він намагався зламати сам себе. Одного разу він прийшов до тями, побачивши, що Юнґі розкривав його груди. Одного разу він так злякався, що зламався, а потім упав на підлогу.

Тоді Чімін зовсім не відчував болю. Але зараз, поглинений моторошним сном, він відчув все разом.

Це здавалося таким далеким, але знайомим, неусвідомленим. Він міг уявити, що таке біль, Хосок дав йому це розуміння. Але відчуття болю розгорілося лише в кошмарному сні, коли свідомість була десь далеко від акуратного худого тіла.

Було так боляче. До тремтіння.

Чімін кричав і хапався за образ Юнґі з усієї наснаги, але так і не торкнувся, продовжуючи тонути в темряві та холоді. Він відчував, що плаче, і бачив сльози на блідих долоньках, коли намагався витерти обличчя. Чімін відчував прохолоду біля вій, на яких зачепилися сльозинки, і здавалося, що він справді не іграшка.