Сторінки згорілого щоденника

Частина 19

Перші декілька днів Ліліт не могла викинути щоденник з голови. Їй кортіло прочитати його, але вона не могла. Ні, ніхто не забороняв їй, але чомусь їй здавалось, що ще не час. Те що може бути в середині, вона зараз не готова прочитати. Якщо прочитає то буде тільки більше думати про хлопця, а вона тільки позбавилась цих зайвий та непроханих думок.

Минав тиждень за тижнем, Ліліт почала забувати про щоденник, який зберігала під матрацом. Томас все менше думав про Терезу та її вчинок, більше зусереджуючись на порятунку Мінхо. Фрай часто сидів наодинці думаючи про втраченого найкращого друга Вінстона, якого йому до болі в серці не вистачало. Ньют весь свій вільний час думав про Мінхо та його порятунок, не підпускаючи до себе жодних дивних думок про Томаса. З Ліліт вони часто проводили час разом, особливо це відбувалось ввечері або вночі. Вони сиділи на пірсі та розмовляли, разом над усім міркували, розділяли свої думки та переживання. Тепер вони ще ближче та дорожче один одному ніж були, хоча і тоді здавалось, що далі вже немає куди. Весь місяць вони всі чекали звістки, але нічого, Дженет мовчала. Вінс та Гаррієт запаслись зброєю мало не на три таких операцій, тому з цим в них вже не було проблем. Ліліт ставала фізично сильнішою, один з чоловіків навіть почав вчити її битися, тому тепер вона в них справжній боєць. Їй почав часто снитися один і той самий сон, протягом всього цього місяця, що минув, вона бачила тільки цей сон. З Ньютом цим вона поділилася не одразу, а вже після того як їй цей сон наснився вчетверте.

                               ***

Ньют сидів на дивані, в кімнаті, як і на кораблі, нікого не було. Він дивився перед собою та міркував. Це стало майже його хоббі, ось так сидіти та міркувати над усім, що в голову прийде. Він та Томас давно вже не спілкувалися між собою, лише за плануванням та в компанії інших, і то не завжди. Та Ньютові зараз від цього навпаки легше, принаймні він так думає. Думаючи про Мінхо, він не раз гадав, що б він зараз сказав, коли почув би, що вони спішать його рятувати.

«Він сказав би, що не варто ризикувати своїми життями заради нього, - думав Ньют уявляючи, що друг зараз поруч. - та не став би відмовляти, як би на місці Мінхо опинився Томас, або я. Можливо, він один з найперших сказав би: «його треба рятувати!». Мінхо чимось схожий з Томасом, вони обидва помчали би в пекло за друзями, хоча ми зараз всі такі. Для нас усіх він частина сім'ї, якої у нас ніколи не було, та вона з'явилась у тому клятому лабіринті. Можливо, якби Томаса та Ліліт тоді не відправили до нас, ми зараз досі були б там.»