Delusions and feelings

Body and mind

- Бувай, - голос, який належав найближчій людині за все життя дівчини, прозвучав так тихо але дуже чітко та твердо, такий характер розмови був абсолютно не притаманний йому.

Він встав, залишивши гроші за свою каву. У супроводі коричневої накидки, яка віддалялась з кожною секундою все далі, і здавалось, що більше ніколи не наблизиться до дівчини навіть на кілометр, у вухах дзвонів стук від підборів класичних чоловічих туфлів у перемішку з якоюсь до нудоти дратівливою піснею про кохання та нав'язливих думок, які були вишенкою на торті.

Приблизно наступні 7 хвилин Акіко сиділа, зацикливши свій погляд на дверях кав'ярні, з яких вийшов її, судячи з усього, вже колишній хлопець. Серце стискалось з кожною секундою все сильніше, було відчуття, що скоро воно взагалі зникне або ж зітреться у пил. Абсурдність ситуації не давала дівчині покою, але вона розуміла, що вина вона і тільки вона, більше ніхто. Вона розуміла, що своїм вчинком зробила боляче йому, чоловіку, за якого вона була ладна віддати все, навіть свою душу, тільки б він був щасливий. Це перша і єдина людина в житті дівчини, кому вона почала довіряти з першої секунди, як зустріла його, перший, хто допоміг їй, хто слухав їх, хто підтримував кожну її думку і, хто мав такі самі погляди, як і у неї, що було дуже рідкісним, враховуючи те, що він чоловік.

"Прокинувшись", Йосано поклала у стакан із чеком свою долю рахунку, після чого дуже повільно зібралась і з вже глухим стуком від підборів вийшла з кафе.

На вулиці виднілись сутінки. Акіко йшла наче у тумані, абсолютно не помічаючи людей навколо, хоча їх було не так і багато, але достатньо, щоб декілька разів майже не наткнутись на них, вони просто обходили дівчину самі, а вона йшла прямо наче по подіумі.

Зайшовши у найближчий магазин Акіко швидко знайшла відділ з алкоголем, звідки взяла одну з найдорожчих пляшок 5*-го кон'яку. Ідучи до каси, погляд Йосано впав на відділ із солодощами, де було особливо багато мармеладок, від однієї думки про них дівчину майже не знудило прямо у магазині.

Купивши алкоголь дівчина вирішила піти у найспокійніше і найменш людне місце в їх місті - до обриву у моря. Хоча здавалось би, що там повинно бути купа людей, ну, вона там є, влітку, коли курортний сезон, але не навесні, туристам там може і цікаво посидіти, а ось мешканці міста вже знають там кожну травинку та квіточку, тому ходять туди дуже рідко, а, враховуючи те, що зараз вечір робочого дня, там стовідсотково нікого немає.