You are a light in a dark time |18+

14 частина

Натовп народу не давав ступити і декілька кроків в сторону. Всі ходили за покупками в робочий день. Де-не-де були чутні запахи свіжої кави та випічки, які виставляли на продажу ще гарячими, а трохи далі люди шуміли пакетами з-під нового одягу та аксесуарів. У вітринах стояли манекени, на яких були найновіші образи цього сезону.

– О, давай зайдемо сюди.– енергійно проговорила Іза та потягнула мене за рукав в сторону до чергового магазину. Коли ми заходили до нього на вітрині я побачила сукню червоного кольору, вона мені дуже сподобалась. Подруга почала водити мене до різних стелажів з одягом.

– Слухай, нас сюди взагалі відправили за продуктами на вечерю. А ми тут одяг вибираємо. Нас вже 2 години Остін чекає.– скиглила я та скоріше хотіла вийти звідси. Я взяла її під руку та потягнула на вихід з магазину.

– Та нам вже немає чого губити, нам вже й так влетить через те що ми запізнились.– спокійно говорила вона йдучи за мною до продуктового магазину.

– Нічого не знаю, я тут не причому. Будеш виправдовуватись ти.– роздратовано сказала. Та подивилась на пакети з одягом в її руках. – Вроховуючи те, що я майже нічого не купила.
Вона закотила очі, але промовчала та відкинула пасмо свого вугільно-чорного волосся в бік.
                       **********
Продукти ми купили значно швидше, чому я була дуже рада. Поки я складала продукти в торбину, відчула як подруга виругалась собі під носа. Я незрозуміло подивилась на неї.
– Що таке?– спила я та перевела погляд туди куди дивилась вона. Там я побачила Джо та Массімо, які цілеспрямовано йшли до нас.
– Я кажу, що нам кінець.– сказала та, але з спокійним обличчям. Я знизила плечима та продовжила складати товари.

– Якого біса ви так довго?–грубо та голосно сказав Массімо та схопив пакет з продуктами, а іншою мене за передпліччя. – Ходімо швидше!
                                              
                           *********
Я сиділа в машині та дивилась, як Массімо щось розповідає Ізабель. Її лице ставало все похмурішим і похмурішим, вона коротко кивнула та пішла в сторону машини.  Коли вона сіла в машину, я побачила її напружене обличчя, але як завжди спокійні очі.

– Що таке?- вона промовчала. – Та що таке, я вже не розумію!!– мало не прокричала я. Вона напрешті перевела погляд на мене.
– Ми спокійна їдемо додому і ти зираєш всі необхідні тобі речі.– спокійно сказала вона та перевела погляд на хлопців які відкрли дверцята та сіли в середину.
– Хтось мені пояснить якого чорта робиться?– нервово спитала я, але після ігнору, я зі гучним видихом відкинулась на сидіння машини.             –Come mi hai preso! Ma sei andato all'inferno!– прокричала на останок я та прикрила очі.

Массімо Моретті:

Іза відправилась в машину до Карлотти після недовгого виговору за запінення.
– Джо, ми сьогодні ввечері виїжджаємо.- різко сказав я та повернув голову до друга, який насупив брови.
– Якого? Ми мали їхати лише через тиждень!– нервово сказав той, але вже писав у группу. По погляду Ізабель, я зрозумів. Що вона все зрозуміла. Ця дівчина дуже добре вміла читати людей та їхні думки по одному погляду. Коли в неї не прорізався характер, я був радий, що вона в моїй команді, на жаль, то трапляється рідко. – Я вже всіх повідомив, о котрій збираємось?

– О сьомій, на північному виїзді з міста, а зараз поїхали.–  відповів я.
                                                
                             *********
Карлотта Беретті:

Мене в збентеженні відправили до кімнати необхідні збирати речі. Але я не збираюсь нічого збирати! Я зручно сіла в крісло та дивилась у вікно на молочні хмари, які повільна пливли по блакитному небу. Але мій спокій перервав Массімо, який повільно та вальяжно зайшов у кімнату. Вона здавалсь такою світлою на фоні його чорного спортивного костюма та темного волосся. 
– Ти ж не дурепа, то якого ти не збираєш речі?– злісно сказав він та нахилився над мною, від чого я втиснулась у крісло. Я лише мовчки перевела погляд на стіну. Хлопець різко відсторонився та  підійшов до моєї шафи. – Якщо ти не збираєшся нічого збирати, то це зроблю я.– сказав той і хотів вже відерити дверку шафи, як я підірвалась з крісла, що телефон який був у мене на колінах, впав на підлогу.
– Я сама зберу!–підлетіла до нього я та спиною притислась до шафи, відштовхуючи його від неї. Я не дозвою казна‐кому ритись у моїй білизні.
                        *********
– Все, я готова.– внедоволено сказала я коли зайшла в вітальню з невеличкою чорною валізою. Моретті повільно оглянув мене та валізу, яку я поставила перед собою. Він кивнув та мовчки пішов на вихід з будинку.