В цьому житті я стану Володаркою

13

- Встановіть підніжку!

Щойно карета з емблемами «Д'юраку» зупинилася, В'єз опинився поруч та почав роздавати слугам накази. Клеріван, що помірно йшов за Лулаком, лише цокнув язиком, побачивши цю картину. Поки вони чекали на примірники тканини, він встиг провести власне розслідування щодо власника компанії, Кройтона Анґенаса. З'ясувалося, що він був одним з людей Імператриці, сином чинного Володаря Анґенаса. В родині Кройтон мав незначне положення, але через те, що виріс разом з Імператрицею, був з нею близьким.

Проте така поведінка В'єза була зайвою. Який би вплив не мала Імператриця, В'єз - найстарший син Лулака Ломбарді. Навіть, якщо Анґенаси - рід Імператриці, вони - не рівня Ломбарді.

Лулак, що йшов поряд з Клеріваном, не міг не почути його цокіт язиком, однак, сам не показував невдоволення. Тільки мовчки йшов і з пустим поглядом спостерігав за своїм старшим сином. Зрештою, коли В'єз сам, замість слуги, відкрив двері карети, вже знайомий власник «Д'юраку» зійшов на бруківку.

Кройтон привітався з Лулаком, глибоко вклонившись.

Принаймні він розуміє своє місце, - бурчав про себе Клеріван.

- Ви подолали важкий шлях, але я все ж хотів би перевірити товар, перш ніж ми зайдемо всередину для обговорення деталей.

- ...Як скажете, - насупився власник компанії «Д'юрак». - Як і обіцяв, я привіз тканину, але не очікував, що ви зажадаєте, аби я її продемонстрував...

Це була лише формальна процедура, але В'єз все одно встав перед Лулаком, перепитавши:

- Батьку, ви впевнені, що це справді необхідно?

- Геть, - наказав Лулак, гнівно глянувши на В'єза. Він не супився і не кричав, але цього погляду було достатньо, аби В'єзу стало недобре. - Невже тебе не вчили не заслоняти дорогу Володарю?

- Ах, - тільки і вирвалося у В'єза. Усвідомивши свою помилку, він квапливо відійшов.

- Зніміть брезент.

За командою Лулака, слуги зняли полотно, що вкривало віз.

- Гм-м... - Лулак торкнувся тканини, потер її. Та виявилася незвично жорсткою на дотик. - Клеріване.

Чоловік миттю опинився поруч з Володарем, мов тільки й чекав, що покличуть. Після дотику до тканини на обличчі Клерівана також відобразилося невдоволення.