Metal.Monochrome

Розділ 9 «Каліфорній». Частина 1

США. Штат Вайомінг.

Липень 1869 року

— Що ти сказав? — молодий хлопець років двадцяти-двадцяти п'яти в ковбойському костюмі, з капелюхом, опущеним нижче потилиці, і револьвером у кобурі, не найприємнішими словами вже близько десяти хвилин відгукувався про господаря одного з салунів маленького містечка, що на північному заході штату, в якому він провів лише кілька годин, але вже встиг зненавидіти сповна. — Немає місць? Я перся сюди з самого Колорадо, а ви тепер кажете мені, що ви не маєте місць?

— Пробач, хлопче, — коренастий мужичок років сорока, не звертаючи уваги на запальність гостя, продовжував відповідати в абсолютно спокійному тоні, що ще дужче шаленило хлопця, — але місць правда немає. Сам бачиш, як забитий бар, про готель я зовсім мовчу.

— Та мені начхати на бар! — озирнувши обстановку, ковбой таки відзначив засилля людей у невеликому приміщенні на першому поверсі салуна. — Мені треба переночувати, я тут проїздом. Це вже п'ятий заклад, де немає місць. Ви змовилися чи що?

І справді злість юнака була цілком виправдана. Спішившись зі свого вороного жеребця, хлопець обходив усі можливі готелі та просто місця для ночівлі у цьому місті, але скрізь отримував одну відповідь. Але й на господарів салунів скаржитися було недоречно, адже справді місць не було. Це було цілком зрозуміло, адже зараз це містечко, назва якого хлопця мало хвилювала і яку він навіть не намагався запам'ятати, переживало друге народження. Після завершення будівництва та відкриття трансконтинентальної залізниці у травні цього ж року люди ніби з ланцюга зірвалися. Засилля не тільки завсідників-ковбоїв та розбійників з великої дороги, а й знатних панів та забезпечених торговців просто вражало уяву. Місто, яке колись було порожнім, зараз було забите під зав'язку людьми. Вони були на кожному кроці, штовхалися як сардини у банці. У цьому був один значний плюс — у такому натовпі досить важко вкрасти коня так, щоб це залишилося непоміченим. Тому залишити прив'язаного біля входу скакуна не боялися. Через що будь-який заклад був наповнений не лише жвавими розмовами, п'яними суперечками та дзвінкими голосами офіціанток, а й диким іржачем переляканих коней. А всьому виною ця чортова залізниця, що проходила прямо через це чортове місто!

Ще сильніше вилаявшись, тому що йому більше нічого не залишалося, ковбой уже розвернувся, збираючись піти, але був зупинений своїм недавнім співрозмовником.