муж мадари

глава 1-2 дитинство, та давній друг

Сонячне світло поволі підіймалося за горизонти безкрайнього неба, немов пензлем фарбуючи в золотисто-гарячі кольори, його горизонт.
Деякі люди в цей час ще міцно спали, закриваючись від теплий промінців які намагалися їх розбудити. Були і такі які поспішали, на свою роботу. Аби як можна раніше закінчити свій робочий день.

Маленький трьох річних хлопчик з самого ранку займався тренуванням. Щоб стати сильніше. Хоч він і виглядав малим, але таким він не був уже дуже давно. Усі жителі деревні його ненавиділи і він вже навіть здогадувався чому саме.

Коли йому стало п'ять років він зайшов до своєї підсвідомості І те що він там побачив, можна сказати що трішки його здивувало. Він побачив невеличку кімнату до якої вело багато коридорів. Він пішов по тому по якому він чув чиєсь дихання. І вийшов у велику кімнату по центру якої стояла величезна золота клітка, і з неї на нього дивилися великі червоні очі.
- а ось і мій тюремник з'явився. Небійсь моєї сили захотів.
- хм..
Наруто на це лиш хмикнув.
Лис дуже здивувався його реакції, але виду не подав чекаючи що скаже хлопець.
- а ти ні трохи не змінився... Курама
- що? Звідки ти знаєш моє ім'я?
Проричав лис.
- хочааа ні.. пам'ять все-таки відшибло.
Повисло довге мовчання. Лис аніяк не міг збагнути що саме він міг забути. Але ще раз придивившись до хлопця він не впевнено питає:
- Наруто.... це ти?
- а хто по твоєму іще це може бути! Чи по моїй зовнішності не видно?
- як ти переродився?.. хоча ні, нетак ти знову переводиться?
- щось типу того. І доречі тепер я твій джинчурікі.
- так, я замітив. Що ж, ну а тепер йди звідси і не заважай мені спати
Курама викинув Наруто із його підсвідомості,та гарненько вмостившись міцно заснув.
Наруто не дуже засмутився на поведінці друга. Посміявся з нього та пішов далі тренуватися.

Під вечір Наруто не торопливо йшов до дому, на зустріч йому йшли багато інших людей які веселилися зі своїми сім'ями. Багато хто ігнорував його, щоб не псувати собі настрій на свято осені. Наруто навіть не звертав на них уваги, аж поки він не замітив маленького хлопчика.
На вигляд йому було п'ять так як і Наруто, він сидів біля стіни один та плакав. Наруто купив дві цукерки, та підійшов до нього.
- привіт. - сказав Наруто та посміхнувся на всі 32 зуба.
Хлопчик почувши чуже привіт здригнув, він не хотів щоб хтось бачив як він плаче. Він витер сльози та привітався.
- привіт...
- а чому ти такий сумний? І де твої батьки?
- ми з старшим братом вирішили піти вдвох пограти, а потім... потім я не замітив як відійшов від нього задалеко і заблукав.
- сумно тобі. Хочеш цекерку?
- так, дякую - і Наруто передав цукерку хлопцю. - а твої батьки де? - запитав темноволосий.
- у мене їх не має.
- Що!?
- так. - Наруто піджав губи.
- пробач, я не знав... - зовсім тихо сказав той.
- та нічого я звик. - знову посміхнувся своєю фірменною посмішкою.
- мене звати Саске Учіха, а тебе?
- Узумакі Наруто.... хочеш ми разом пошукаємо твого брата?
- а якщо ми його не знайдемо, а ще сильніше заблукаємо?
- я вірю в тебе, і ти повір в те що ми його знайдемо.
Наруто взяв Саске за руку та повів у тільки йому відомому напрямку.
- Наруто куди ми йдемо?
- щоб когось знайти треба багато бачити. А я веду нас на високу кришу. З відси ми зможемо побачити усіх, і швидко знайдемо твого брата.
Вони залізли на кришу та почали шукати, через деякий час вони його знайшли. Саске намагався до нього дозватися але вони були дуже далеко. І його брат просто на просто не почув його. Тоді Наруто вирішив використати трохи своєї чакри, але щоб не викликати підозри він запитав у Саске...
- Саске а як виглядає ваш клановий знак?
- нащо тобі?
- просто я можу за допомогою своєї чакри робити невеличкі салюти у будь якому виді.
- правда?
- угу. Ну так що? Скажеш?
Саске показав знак свого клану так я він був зображений на його одежі, і Наруто склавши декілька печетей та пустив не великий вогник в нічне небо. За декілька секунд після того як вогник злетів у небо з маленьким бах він розлетівся на мелесенькі часточки, які утворили герб учіх. Ітачі старший брат Саске почувши ледь помітний бах повернувся до істочнику цього звука, та на криші замітив свого брата та ще якогось хлопчика. Він спустив вздох полегшення. Та за хвилину уже був біля них. Він підбіг до Саске та обійняв його.
- Саске ти де був, я тебе по всій конохі шукав.
- ніі-сан ти зараз мене роздавиш
- ой вибач. А хто твій друг.
- Мене звати Узумакі Наруто. А ми випадково раніше не зустрічалися?
- та ні ти мабуть мене з кимось переплутав.
- так мабуть так і є..
Тихо проговорив Наруто.

Через декілька днів. Після ранкового тренування

- спробуй використати мою чакру. Треба перевірити я твоє тіло буде реагувати на неї...
- добре коротко відповів нару.
Він сконцентрував трохи чакри у своїй правій руці, потім добавив. Та све його тіло окутав згусток яскраво червоної чакри лиса. Після цього він ще трохи потренерувавчя, та пішов до дому.

Народ я знаю що хочу написати, але не знаю як це описати.