Релігія демона

Час для суду

Тиждень. Цей тиждень був дуже коротким,немов в ньому не повних 7 днів. За цей час Фелікс отримав ще більше уваги, якої він так давно бажав,але...

Це не те чого він хотів.
Він хотів точно не цього.

Цілий тиждень який водночас був тягучим як гума, Лі кожного вечора ледь не заспокоював верховного. У Хьонджина була постійна паніка. Він настільки боявся за життя його "феліз" що навіть не мав плану ні для втечі ні для усунення цієї події. Нічого на голову пана не спадало, тільки легка втеча,яка зовсім не була прорахована. Але Фелікс просто тихо обіймав Хвана, торкаючись руками його обличчя,як завжди із заплющиними очима. В такі моменти Хьонджин слухався,і відкидав усі думки назад,тому що такі "поглядки" були тепер їхньою терапією і екстазом. На першому місці спочатку "вони", а потім "втеча". Але саме у обох було одне в голові.

"Вони" і "втеча".

Відокремленого не існує, це повинно бути разом,так само як і вони. Якщо не буде плану то вони будуть готові померти разом бо це саме "вони".

Тільки поки в цей час пан не міг взагалі нічого придумати,у Фелікса голова була на місці. Він багато чого знає і багато чого бачив в цих стінах,а ще він знає одне.

Батько Хвана буде на церемонії.

Верховний тільки і думав що через його батька станеться провал,але для Лі це дуже вигідне становище. Так сталося що хлопець вже давно мав план. Якщо не збрехати то цей план був готовим ще до його масових "завдань". Фелікс не тупий хлопець,знав що треба буде тікати з цього місця,але є але і воно завжди буде.
Саме в цьому проклятому місці, де з нього зробили диявола та ідола він знайшов людей. Звичайних людей, які тримали життя хлопця. Без пана,сестри Мі та Джисона Лікс міг стати машиною для вбивств. Він і зараз являється нею,але це релігія. Заради релігії хлопець готовий на все,просто так вбивати людей йому не треба. І здається йому, що й ця гнила релігія і церква з цілою діаспорою йому до чортиків на небесах. Фелікс хоче нормального життя,з усіма, поруч і разом. Жити без віри,крові і з справжнім "феліз".

Тепер хотілося не уваги,а щастя.

Уваги вистачало як сніга з гір,а його щастям було всього лише три людини.

І він обов'язково врятує їх.

- Феліз,ти чому такий тихий?- до хлопця пан звертався так дуже рідко,але таке прізвисько було найкращим з усіх,- думаєш про погане?