Пошуки Юлі

Улюбленці смерті.

З Життям я не граю в перегони. В нього своя робота, в мене своя. В нього все однотипно, в більшості випадків. Нове створіння народжується в кущах, траві, на деревах, в лікарні, в пошарпаній ванні, де я до речі часто можу зустріти свого колегу. В нього все однакове, сам дивуюся, як йому це ще не набридло. Це ж бридко, боляче, повсюди якийсь слиз... Ох, сподіваюся в нього є свій психолог, я б на таке не наважився дивитися.
Моя ж робота цікавіше і різноманітніше. За день помирає приблизно 160 тисяч людей, в рік це майже 60 мільйонів, це ж очманіти. І за всю історію життя, кожну смерть я спостерігав особисто. Це ж так цікаво, де помре ще одна людина. В дома на підлозі, на дорозі, збила машина або ДТП, на узліссі, в лісі, на обочинні дороги, в морі, в багажнику власної машин, впавши з хмарочоса... О Господи, так багато варіантів, роки підуть щоб перечислити. Звісно не мало повторів, вже не так часто проявляється креатив в людей, але все одно є хтось хто мене здивує. Оригінальність все ж в них буде присутня  до самого кінця.
Отож, сподіваюся Ви зрозуміли, що бути Смертю, набагато цікавіше чим Життям. Ні, ні, ні. Не треба йти і стрибати з мосту в костюмі динозавра, щоб мене здивувати. Повірте це вже було. За самовбивць Життя мені надає по шапці і лекції проводить. Ви ж не хоче щоб ваш старий покірний провідник робив зайву роботу? Значить договорилися.
Вам напевно цікаво чи існують на світі безсмертні. Так, існують, і ні це не вампіри, їх не існує. Тих людей Ви напевно можете зустріти, в якості перехожих, звісно, але повірте, ні один безсмертний не в своєму окрузі не скаже що він безсмертний. Але я вам скажу по секрету, В Велико Британії є ціла сім'я таких. Їх я, ну і вони, гордо називають себе Фаворитами Смерті. За них, я довго домовлявся з Життям, але все таки він погодився на такий малесенький експеримент. Нажаль історія не про них, тому вибачте, не я цю історію повинен розповідати. Також, по мимо, Фаворитів, в мене є дехто поменше. За якими я просто люблю спостерігати, як за серіалом. Це мої любленці. Ох, ні, ні, ні, не в тому сенсі, що Ви подумали. Вони не домашні тварини, мене просто цікавить їх життя, в яке я не втручаюся.
Про одну я таки хочу розповісти. Прошу не судіть її суворо, високим розумом вона не відлічалася, і її поступки не завжди були правильними. Ну а хто з нас помилок не робив? Не знаю чим вона мене зачепила, але, здається з її восми років я за нею спостерігав. Уявіть тільки собі, Юля, так звали дівчинку, жила в дев'ятоповерхівці в двох кімнатній квартирі, де ремонт був ще на початку 90-х, а це на хвилиночку вже 18 рік другого тисячоліття вірування людей. Так щей вона єдина дитина у матері, в якої чоловік помер на війні, її цкуюють більшість однокласників, при чому вчиться в повні собі прекрасно, та ще й на додачу кульгава, через протез, бо ногу втратила в пожежі, коли мала була. Так от, всі гроші пішли на лікування малої і протез, який не мало коштує, тому її тато воювати пішов. А мати, ще й в тій же школі,  бухгалтер. Уявіть собі... Ой, вибачте. Щось я розійшовся. Каюся я ще той пліткар, але суть Ви зрозуміли.

Так от, я вирішив розповісти вам про Юлю, бо її історія, подальша, яку вам я ще розповів, для мене цікава. Господи, та я прям інтриган, який вмовляє друга щось подивитися. І так, думаю в кінці Ви зрозумієте, чому я назвав це саме Пошуки Юлі, а ні як інакше. Звісно лиш заради неї я свою роботу не кидаю. В мене тисячи подоб. Я просто одна із них. Цій подобі, я елегантний чоловік в чорному костюмі, все як має бути у смерті.