Звільнити цю відьму

Розділ 8. Місяці Демонів. Частина 1

Для розвитку потрібно пустити тут коріння. Навіть якщо земля погана, можна знайти способи для покращення, якщо територія мала, можна розширитися, але якщо люди підуть, то все це пусті балачки.

Якщо ці землі можуть покинути у будь-який момент, то хто захоче купувати тут будинок, і хто тут буде займатися виробництвом продукції?

Після того, як помічник міністра пішов, Роланд викликав Картера Ланніса, свого головного лицаря.

– Збери своїх людей і знайди мені місцеву варту, мисливців або фермерів, які прожили тут понад п'ять років і пережили Місяці Демонів. Буде дуже добре, якщо знайдеться хтось, хто бився з демонічним звіром.

Лицар прийняв наказ і пішов, Роланд потер чоло і продовжив перегляди зібрану інформацію.

Основними товарами Прикордонного Міста є корисні копалини і шкури тварин, а ввозиться в основному зерно. Всі транспортні засоби прямують річкою Червона Вода до фортеці Довга Пісня або Вербового міста. Серед корисних копалин є всілякі руди, такі як залізо, мідь, сірка, кришталь, рубіни, сапфіри... що взагалі не в'язалося з тим, що можуть добувати в одній шахті. Він пригадав, що сказала Анна: шахта Північного Схилу була лігвом невідомого чудовиська і до цього часу повністю невивчена, також ніхто не знав скільки там розгалужень.

Повернувшись до продуктового забезпечення, Роланд нахмурився. Більшість корисних копалин продані фортеці Довга Пісня, але вона заплатила за це не золотими драконами королівства, а зерном. Ясна річ, що дорогоцінне каміння можна вважати предметом розкоші, але після кількох років торгівлі Прикордонне Місто не має надлишку продуктових запасів, а фінансові надходження доволі низькі.

Іншими словами, щорічний видобуток шахти Прикордонного Міста обмінювали тільки на річний запас продуктів для 2000 жителів. Враховуючи те, що до призначення сюди принца, це місце належало родині герцога з фортеці Довга Пісня, зрозуміло, що вони дбали про свої інтереси. Тож на їхню думку виходило, що скільки б запасів продуктів тут не зберігалося, це тільки полегшить життя монстрам.

Місцеві жителі торгували хутром, щоб заробити на життя. Вони вирушали до Туманного лісу на заході та полювали на птахів і різноманітних тварин. Потім вони продавали свою здобич у фортецю Довга Пісня або до Вербового міста. Прикордонне Місто не стягувало з цього податків, бо не має змоги контролювати такі торгові угоди.