Залиш свої сумніви присипані млою,
Забудь вже про власну параною .
Пора відкриватись заметена снігом ,
Він також припадає й на повіки .
Але весна прийде . І от тоді ,
Під теплим промінням, волею, не волею
Буде оголюватися правда ,
Що була приспана весь цей час .
Лише не повертай сумніви,
Не згадуй параною , згадуй небо,
Згадуй дорогу, яка тебе сюди привела .
Хоча , ні, ти прийшов сам,
Щоб оголити правду, як звільнити дріт
Від його ж ізоляції . Тільки полиш ніж ,
Поглянь, весна настала з промінням.
