Ice between us

Глава Друга. Коридор

  What would you do

If I told you I hate you

— Ти... Ти... Ти ідіотка?! Ти чим думала, коли сюди йшла?! Дупою?! Ти хоч розумієш, що могла не тільки сцену розтрощити, а ще й вбити когось? Звісно ж ні, ти того не розумієш! — Хаку відчував лють, яку він не збирався тримати в собі, — Тобі ж начхати на це! На руїни, на шкоду, яку ти вчинила. А знаєш чого? — він зробив декілька кроків уперед та підняв вказівний палець, — бо ти величезна егоїстка, яка не думає, про жодні наслідки, яка знає, що за будь-яке лайно твій батько заплатить. І знаєш, я не буду здивований, якщо виявиться, що ти ще й і в його дупі заноза.

Хлопець не чекає відповіді або якоїсь реакції, він швидко йде геть з актової зали. Йому терміново необхідно покурити, аби хоч трохи заспокоїтися. Після того, як двері за Хіро зачинились, в приміщенні запанувала тиша. Інші учасники гурту шоковано дивились йому вслід, а ще панічно чекали реакції Каліпсо.

— Це він так через сцену озвірів? — Лін, подумки, дякував Богу, що вони були трошки лінивими задля того, аби ставити його барабану установку зранку.

— Що? Звісно ні. Через свій бас, — Юкімі тяжко зітхнув, — Господи, ну припини бути таким ідіотом. Цей бас йому брат купив! Та й на новий, власний, в нього грошей зараз нема.

— Я бачив, що тут в музичному класі є новий, то може ми його тихенько собі вкрадемо? — Міо ніяково посміхнувся та ухилився від ляпаса, — окей, зрозумів, дурна ідея, — він знизав плечима та повільно підійшов до дівчини, імені якої все ще не знав, — як ти? — а ще вона продовжувала мовчати.

— В нормі

Каліпсо розтягла губи у посмішці, якій навчилась ще в дитинстві: ввічлива, м'яка і та, яку дарують людям лише задля того, аби вони відчипилися. Звісно ж, звісно ж, вона могла багато чого сказати Хаку і відповідь (банально, послати до біса), але... Абсолютно у всіх його словах була правда. Правда, яку дівчина ненавиділа, але визнавала. Звісно, за все, що тут сталось, їй нічого не буде. Так, прочитають лекцію, так батько трохи посварить, але... Але це буде зроблено для галочки, просто, щоб було, щоб створити видимість, що з нею ще можна вести нормальний діалог. А Каліпсо, для все тієї ж галочки, просто все це вислухає, скаже, що такого більше не буде і... Все відбудеться по колу.

Вона стоїть посеред, частково, зруйнованого актового залу, її спина ідеально рівна, на губах м'яка посмішка, яка не торкається очей, що дарують відчуття холоду, а в голові жодної думки, що робити далі. Хлопці вже втратили свою цікавість до її особи і почали розгрібати завали сцени, а Лафейсон... А Лафейсон просто думає, як повернутися в минуле і не йти сюди. Звісно, її батько та вона не збідніють, якщо відремонтують це приміщення (знову) та куплять нову апаратуру усьому гурту, але десь у глибині душі власна совість говорить про те, що гроші тут не сильно допоможуть. Двері знов голосно відчиняються.