3. Гордій

5 0 0
                                    

Єдине, що бентежить Лук'яна: він не знає, як довго можна перебувати у минулому. В інструкції дід про це нічого не написав. Можливо, годину? Може, цілу добу? Тепер уже не дізнаєшся. Тому хлопець вирішив, що, як опиниться у нульових, повертатиметься у свій час кожні півгодини.

Як тільки тато поїхав на роботу, Лук'ян, прихопивши рюкзак та монету з інструкцією, виходить з дому та опиняється на вулиці. У минулому, рівно в цей день і в цю годину, його батьки разом кудись пішли, але хлопець все одно не став переноситися в домі, оскільки він би там і опинився в нульових. Хоч Лук'ян і їх син, проте проникнення у свій же будинок у минулому він вважав трохи неправильним. Юнак почував себе злодієм.

На вулиці стоїть досить тепла погода. Схожа була і в 2001-му. Лук'ян ще раз дивиться навколо та, не помічаючи раптових перехожих, проводить ритуал з монетою: кладе її на праву долонь, накриває зверху лівою та із заплющеними очима пошепки читає заклинання.

Відкриваючи очі, розуміє, що його трохи нудить та злегка паморочиться голова. Дід попереджав: подорожі у часі виснажують. Хлопець дивиться навколо, аби трохи відволіктися від хворобливого стану. На перший погляд мало що змінилося: лише фасад дому та гаражні ворота. Ну і ще декілька малопомітних деталей. Лук'ян ховає монету в один із відділів рюкзака (ні в якому разі не можна її загубити!) і аж здригається усім тілом, коли бачить, як відкриваються двері його будинку. Хлопець відвертається та рушає в сторону зупинки, помічаючи боковим зором, як звідти виходить чоловік похилого віку.

«Точно, — згадує Лук'ян, — бабусь з дідусем, татові батьки, тоді жили з нами. Ну, поки окрему квартиру не купили».

Добре, думає, що не став переноситись у будинку. Інакше зараз його б зловили. І що потім?! Викликали поліцію? Дід Павло казав, що змінювати історію заборонено. Все має іти своїм звичаєм. А витівку з проникненням точно можна вважати втручанням в історію. Як довести бабусі з дідусем, що він їх онук, тільки на двадцять років старше? Ніяк. У цей день Лук'ян ще не народився.

Оскільки запаморочення та нудота наче пройшли, хлопець іде на зупинку. Проходить знайомі місця, які у нульових виглядають трошки по-іншому. Завертає за черговий поворот. Ніяких суттєвих змін по вулиці він не бачить, але вони все одно є. Так, відчуваються ранні нульові: нереставровані будівлі, нецілісна декомунізація, майже повна відсутність іномарок на дорогах, старі автобуси, тролейбуси та трамваї... Місто якесь сіре. І перехожі такі самі. Принаймні, так здається Лук'яну.

Монета ГордіяWhere stories live. Discover now