Леді холодних куль (Стара Версія)

Вступ( Діна Кастільйоне)

Я визнаю, що ми - окремі люди,
Хоча кохання об'єднало нас.
Нехай слова безчестя і огуди
Мені лиш завдають гірких образ.

Одна мета у нашого кохання,
Хоч гіркота у кожного своя.
Їй не розбити дружнього єднання,
Та радощі усе ж втрачаю я.

Тебе не маю права впізнавати,
Щоб не завдати сорому тобі.
І ти мене не мусиш вихваляти,
Надавши зайві зачіпки ганьбі.

Люблю тебе таким, яким ти є:
Ти - честь моя і схвалення моє!

В.Шекспір Сонет 36

За все моє життя мене як тільки не називали. Сміття, лялечка, моя іграшка, леді холоду, Донна, просто Ді, але моє найулюбленіше це Леді холодних куль. Воно повністю описує мене і мою історію.
Я пережила не мало і останнім часом мені здається, що я не жила взагалі. Ніби мене не існувало, ніби я плід чиєїсь уяви. Але щоразу, коли я залишала нові сліди на тілах жертв, я розуміла, що живу, дихаю, плачу, сміюсь та посміхаюсь. Хоча усміхатись з кожним разом все складніше. Складніше вдавати ніби не боюся дотиків рідних, а саме чоловічої статі. Вдавати себе хорошою і покірною, спокійною і тихою леді, яка мала владу, але не могла використовувати її повністю. Ніби я жила чиєсь життя, перетворюючи своє у фальшиве.

Але чи довго мені вдасться тримати лице на публіці?

Чи вдасться стримувати усю лють яка живе всі мої роки?

Чи зможу я любити і бути коханою?

Леді Холодних Куль 💔
Скоро...