Ice between us

Глава Третя. Поцілунок

Kiss me

Ki-ki-kiss me

×За пів години до цього×

Хаку був злим. Неймовірно злим. Серйозно, якби він міг вбивати поглядом, йому б уже подарували пару металевих браслетів, а братові на Різдво він відправив би листівку з маленької кімнаті в смугастій піжамі. Але комусь пощастило і Хіро немав жодних магічних здібностей. Він дійшов до найближчого коридору, в якому учні та, деякі, вчителі, зазвичай курили. Таких місць в Академії було повно і, що найкраще, вони усі були надійно сховані від директора. Хлопець відкрив вікно, дістав пачку сигарет, взяв одну і запалив. Їдкий дим повільно охопив усе довкола.

Хаку відчував, як лють, що керувала ним, почала відступати. І, з кожною новою тягою, приходила совість. І от тепер він почав аналізувати свої слова і поведінку. По-перше, він повів себе, як дитина. По-друге, він сказав купу лайна дівчині, яка може зруйнувати усе його життя. По-третє, він не хоче забирати свої слова назад. Так, це було грубо, але... Серйозно, хтось мав сказати оцю жорстоку правду, аніж намагатися подати це все під соусом лагідності, щирості та брехні.

Хіро зітхнув. Він викурив дві цигарки. Міг би й третю. Але йому треба повертатись до зали і думати, що можна зробити. Звісно, йому, як вчителю, влетить, бо він мав би проконтролювати, що хтось із учнів вирішив почаклувати. Але ж... Формально, він був не на роботі, тож... Та кому він бреше. Хлопець дістає третю цигарку. Зараз йому треба буде розгрести купу лайна. Починаючи від зруйнованої зали і закінчуючи відсутністю гітари. Із сценою все було... Складно. Так, тут є ще одна актова зала, але уся ця волокіта із документами, де необхідно буде описати кожну подряпину... Таке лайно, якщо чесно. Серйозно, таке враження, що когось у цій будівлі, насправді, парить, що там сталось і чого приміщення закриють на ремонт (особливо, якщо врахувати, що тут, майже завжди, він таки десь робився).

З гітарою ситуація трохи інакша. Можна взяти одну з тих, які стоять в музичному класі (звісно, написавши про це купу папірців), але виникало декілька дрібних проблем. По-перше, її треба буде налаштувати, а це може відібрати час, по-друге, треба буде заповнити сотню документів, яка б дозволила Хаку користуватись цією гітарою не тільки під час уроків, ну і по-третє, насправді найголовніше, вона не є його річчю. Так, бас, який був розтрощений, був не новий, але його вигляд та звук, були пречудові. Проте, найважливіше, це був подарунок. Подарунок від найдорожчої людини в житті Хіро - його молодшого брата. Серйозно, хлопець розраховував, що, коли змінить інструмент, старий просто буде зберігатися десь на видному місці, як те, з чого почався його шлях, як величного музиканта (він у це вірить). Але, доля виявилась ще тією штучкою.