Герой Сонця та Місяця

Розділ 5 Вождь Та Злість

Ми сіли на доволі жорсткі подушки і почали слухати.
- Але перед тим як ми почнемо, я б хотів уточнити з ким говорю, - сказав старий - я вже не так добре бачу і мені було б приємно ваші імена знати.
Я почав.
- Я Еккерлі третій Дрітіх Брейв, обраний, і принц королівства Блуллен.
Тут втрутилася Сігурні.
- Я не раджу їм довіряти, у нього і його так званого "зброєносця" немає зв'язку.
- Так Сігурні, я про це знаю не переживай. Ми це обов'язково виправимо. Кривавий місяць вже через два дні, тому не хвилюйся. Вибачте мої друзі, продовжуйте.
- Я Розальба зброєносець Еккерлі. І у нас немає зв'язку бо нас просто випихнули за ворота міста, без якихось речей - дівчина була трохи зла
- Я знаю дитино, я давно це знаю. Наступний.
- Я Алланд Олдос Аллен. Звичайна людина, і син кравця.
- Я бачу що в тобі захована велика сила про яку ти ще не знаєш, та недовго залишилось чекати. Далі.
- Я Треа, лісова фея - трохи невпевненим голосом сказала фея.
- Не знав що ви ще існуєте. Мені приємно приймати тебе в своєму домі. Ще хтось?
- Ні учителю більше нікого. - Сігурні була дуже серйозною.
- Чудово тож давайте перейдемо до справи.
Всі сконцентрувалися. Старий вмить посерйознішав.
- Еккерлі ти йдеш вбити Темряву, так?
- Т-так - я нервувався.
- Ми маємо допомогти тобі дечим, а саме дати тобі і твоєму зброєносцю зв'язок.
- А що це за зв'язок? - запитав я.
- Розумієш зброєносці можуть нашкодити чи навіть вбити свого господаря якщо вони не зв'язані особливим зв'язком.
- Ні, ні я не вірю що вона може таке зробити.
- Може ти і говориш правду але для надійтості потрібно це зробити. Інакше інші люди можуть не повірити що ти обраний а це твій зброєносець.
- Добре, це зрозуміло але як ми цей зв'язок зробимо?
- Нам потрібно провести спеціальний обряд а для нього потрібен кривавий місяць. - його голос знову став дружнім. - Але не бійся він вже через три дні, тому поки ти і твоя команда трошки поживете у нас. А потім пройдете обряд і спокійно продовжите свій шлях.
Я подивився на Розальбу. Вона непомітно кивнула.
- Так, ми будемо дуже раді пожити у вас деякий час та  пройти обряд.
- Неймовірно, чудово! Сігурні, Вольфганг проведіть наших гостей до гостьових будинків.
- Так, водждю. - мовила Сігурні.
Коли ми вже виходили він крикнув нам у слід.
- Сігурні не забудь у нас сьогодні ввечері урок!
Дівчина лиш кивнула.
- "А їхній воджь не такий вже й поганий. Не те що ці двоє, такі серйозні." - думав я.
Тим часом ми крізь лісову стежку вервечкою прийшли до нового поселення. Тільки там не було прикрашених будинків, навіть навпаки всі будинки були скромні і непоказні. Хлопець сказав з клаплею злості.
- Ваші речі принесуть потім, а якщо піти туди там буде річка можете там купатися.
- Оу, дякую вам - мій голос завжди звучить так невпевнено?
Коли вони відійшли Розальба сказала.
- Треа, можеш ти будь ласка стати невидимою і послухати про що вони говорять?
Фея кивнула.
- Звичайно!
І в мить її не стало.
- Вона просто неймовірна. - зачаровано сказав Аланд.
- Аланде, ти що вже закохався в неї? - пожартувала Розальба.
- Ні, ні що ти покохати фею неможливо. До того ж я кохаю іншу - він почесав потилицю і глянув в сторону
- Так я тобі і повірила - продовжувала насміхатись дівчина.
- Так давайте підемо спершу в будинки, а свої любовні суперечки залиште на потім, домовились? - перервав їх я.
- Добре, добре. Пішли в твої будиночки.
Вони виявилися тьрох містними тому ми всі могли вміститися в один. Згодом декілька жінок і одна дівчина принесли речі і скромну вечерю.
Ми поїли і лягли спати.