Вампірська гра

Глава 11. Правда.

*Ну що ж час відкриватися... Інтрига завершується)) Приємного читання!*

Мені здається вам час розповісти всю правду. Час відкривати карти, бо починається розвиток подій. 

Вампір сидів в своєму палаці і мислив. Що буде далі? Що робити? Тут до нього заходить Ерік, його слуга-перевертень.
-Едварде! -він був спокійним та одночасно про щось думав.
-Так. Слухаю. -Вампір повернувся до нього.
-Де ти був?
-Хм.. якщо я розповім тобі мій Еріку, де був. Ти відразу все розповіси тітці. А вона мене насварить... -посміхнувся Едвард.
-Що ти! Я не розповім! -заперечив Ерік.
-Ну добре. Зізнаюся. Я познайомився з однією дівчиною.
-Вампірша?
-Ні.
-Перевертень?
-Ні.
-Ем..відьма!
-Ні.
-Не лякай мене... фея?
-Яка ще фея? -не зрозумів Едвард.
-Едварде, я з першої секунди здогадався про кого ти, просто не хочеться в це вірити!
-Так, вона людина!
-І ти випив її кров?
-Поки що ні... Еріку, мені просто набридли ці жертви. Просто їсти їх не цікаво вже! А ось помучитися від голоду поруч з нею... погратися... це приводить до такого задоволення. Чим більше я її хочу, тим краще. Я кожен вечір уявляю, як в одного разу прикушу її ніжну шийку. -вампір облизнувся і нахабно посміхнувся.
-Ти страшний вампір, Едварде! 
-Ха, знаю!
-Зрозуміло. Але я бачу ти блідий, означає голодний.
-Зараз піду зловлю якусь дівчину.
-Чому ж? Не перебивай апетит молодою кров'ю, я кщо тебе зацікавила така гра. Спробуй стару кров, яку їдять твої родичі.
-Фу! Я не знаю як вони це їдять. Он тобі під сорок, як ти її їси?
-З віком розумієш, що старієш, і повільно переходиш на стару кров чи м'ясо. Ти правий. Бо  молодий, тобі треба свіжа і молода кров.  
-Отож. Тому піду-но я на полювання...-Едвард вийшов із своїх покоїв, а за ним і Ерік.

Едвард прогулювався містом, і слідкував за дівчатами. І тут різко помітив знайоме обличчя. Він відразу пішов за нею. Вона зайшла у клуб, а він за нею.  Вона сіла і почала веселитися, та не сильно. Мабуть, когось чекала. Він вирішив підійти. Сів біля неї і очікував її реакції. 
Я не розуміла Едварда. Він ніби і кожен вечір проводить час зі мною, і я бачу його погляд на мені, та він не робить якихось важливих дій. Не зізнається у коханні, не цілує, не обіймає, навіть за руку не бере. З своїми хвилюваннями я вирішила поділитися з Ліді. Покликала я її в клуб, прийшла я перша. Доки тата немає в місті, я вже розгулялася, мама не може знайти на мене управу. Олаф не може мене наздогнати, коли я від нього втікаю. І всі ці протизаконня я роблю через Едварда. А він цього не розуміє.. шкода.. 
В клубі я сіла за вільний столик і замовила чогось випити. Слабкого, звісно, я ж майбутній медик! Коли до моїх вух дійшла моя улюблена музика, тіло почало рухатися. Я отримала кайф, і хотілося відірватися від землі і полетіти. Та тут до мене підсів він. 
-Ти? Привіт! Я здивувалася і злякалася одночасно.
-Елізабет? Ти, що тут робиш? -він, певно не очікував мене тут побачити.
-А ти?-я вирішила грати на випередження.
-Хм..-він не очікував, що я відповім питанням на питання. -Я полюю. -мене здивувала ця відповідь.
-На кого? 
-На тебе. Слідкую за тобою. А тепер дай відповдь на моє запитання! -його тон голоса був приказним. Я послухалась.
-Я домовилася тут погуляти з Ліді.
-А чому не зі мною?
-А ти б погодився?
-Ну хоча б запитала мене... -мені стало ніяково. Як він на мене так впливає? Чому коли я зовсім не винна, з ним почуваюся винною?
-Едварде, нам треба серйозно поговорити. -мені треба запитати у нього на пряму, він просто так зі мною, чи щось відчуває? Та він мабуть відчув, що пахне смаженим і схватив мене за руку.
-Ходімо танцювати! Я запрошую. -я не могла відмовитися, бо трек був драйвовий! 
Ми відправилися на танцпол, він гарно та вільно танцював. Він нікого не соромився. Що не скажеш про інших хлопців. І це плюс! Він відкритий душею, хоча сам мовчазний і спокійний. Ми гарно потанцювали, і повернулися на місце. Нам принесли по коктейлю, ми почали пити.
-Мені ніколи не було так весело! -промовив він із захватом. Я в цей час писала Ліді. Де вона, і що з нею. Вона відповіла мені, що ще затримається, не може знайти туфлі. Тому я їй написала, щоб вона не квапилася, бо я з Едвардом. Вона прислала усміхнений смайлик і побажала вдачі. Я взяла справу в свої руки.
-Що ж. Ти відірвався?
-Ну ще не дуже... а що?
-Я не можу тут сидіти довго, я все ж таки студент медичного інституту. Я маю завтра рано встати.
-Хм.. медик? Який ходить по клубах...
-Ну..- я не зрозуміла, це був закид, чи питання?
-Ходімо тоді. -він встав і подав мені руку, я усміхнулася.
Ми вийшли з клубу, і Едвард повів себе дивно, коли обійняв мене. Це було вперше. Він вдихнув запах мого волосся і перейшов носом на шию. Я відчуваю... це той самий момент. Тільки як себе поводити? Поводитись дурепою, яка нічого не розуміє, чи показати йому, що я цього хочу? Я глянула йому в очі, і його погляд злякав мене. Його очі потемніли, а його губи опухли, готуючись до поцілунку. Дихання стало дедалі повільнішим і сильнішим. Він напав на мої губи. Це мій перший поцілнок, і я звичайно, не експерт в них. Та мені здавалося, що це був незвичайний, дивний поцілунок. Після, він проник своїм язиком мені в рот, а після різко вкусив губу, і настільки, що з неї потекла кров, він почав злизувати цю кров, ковтаючи її. Мені було дивно і приємно одночасно. Після цих емоцій, він відпустив мої губи, і ми обидва тяжко дихали. Потім він промовив.
-Я.. повів себе як вампір. -і засміявся.
-І мені це сподобалось. -наші погляди зустрілися, і я почервоніла. Він на це усміхнувся.
-Поїхали, я тебе відвезу додому. Тобі ж завтра рано в інститут.
-Так..
Він відвіз мене додому, і поїхав.
Цілу ніч я не могла заснути, після таких емоцій.. Мені здалося, цим пристрасним поцілунком, він показав мені всі свої почуття..

Едвард прибіг до свого палацу, і впав на ліжко. Він згадував той поцілунок, згадував, як кров кипіла в нього, як він... хотів її кров, та не зміг торкнутися. Не схотів... Він пригостився тільки краплями її крові з губ, та йому сподобалась ця кров..
-Третя група крові... -промовляв він самому собі, -моя улюблена.. дівчата такі милі та добрі з цією групою. Як і вона... Не можу дочекатися коли я наїмся тобою...Елізабет.