Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 14

Вінсент 30 років

Ми під'їжаємо до маєтку посеред лісу.

-Діна, все що тобі потрібно робити, це тримати рот на замку – кажу я заїжджаючи на власність Монтано
-А якщо мене спитають?
-Відповідай коротко і не точно. Наприклад: якщо тебе запитають, як ми познайомились, ти відповіси?
- На вечірці       
-Браво, але почнуть перепитувати на якій саме, ти скажеш?
-Навіщо щось казати? Вона їх тупо пристрелить так, стервочко? – посміхнувшись Діні каже Сантіно
-Диви, бо ще тебе пристрелю, ненароком – вона посилає йому повітряний поцілунок, викликавши в мене посмішку      

Коли я зупиняю машину біля дверей будинку, то ще раз кидаю на дівчину непомітний погляд і виходжу з транспорту. За мною виходить Сантіно, який допомагає моєму жабенятку вийти з машини. Коли ж вона підходить до мене, а обіймаю її за талію і притискаю ближче до себе

-З цього моменту ти майбутня місіс Корлеоне, як і хотіла – шепчу я їй на вухо
-Що?
-Замовкни і постарайся бути хорошою дівчинкою, точніше хорошим жабенятком            

На порозі нас зустрічає Карло Монтано із цуценям у руці та сигаретою в зубах.

Я відчуваю, як під моєю рукою напружилась Діна

-Вінсент Корлеоне, власною персоною – чоловік підходить до нас та опустивши цуценя, тисне мені руку  - Що за спутниця з тобою? – він кидає погляд на брюнетку, яку опустила голову, ховаючи лице за капелюхом
-Не про неї мова, Монтано. Ми приїхали дещо обговорити
-Звісно, проходьте – Карло направляється до веранди та сідає на одне із місць навколо столу

Я відсовую для Діни стілець та сідаю поруч, Сантіно сідає по іншу сторону брюнетки

-Напевно ти вже знаєш про прикрість, яка сталася минулої ночі  - починаю говорити я
-Так, я чув, дуже шкода вашого охоронця – він спирається на спинку стільця– Ви напевно хочете чаю. Сабріна, будь добра, нам з Вінсентом принеси кави, а для гості і Сантіно чаю

Бог зна звідки взявшись прислуга киває і іде.

-Ми не думали затриматись на довго
-Вінс, ти для мене як син, тому я завжди хочу побути з тобою ще трохи. – він посміхається мені, а потім до нього приходять декілька ротвейлерів –Правда гарні? – ловлячи на своїх собаках погляд Діни запитує Карло
-Так – коротко відповідає та, трохи розслабившись
-Вінс, може хоча б ім'я її назвеш, а то все гостя та гостя