Смертельний театр

Частина 11

-Натан просив зустрічі з тобою. – сказав Кенго, як тільки вони зайшли у кабінет старшого.

Натаніель разом із Кенго, ходив на масштабні зустрічі де вони домовлялись про інвестування, нові території, або просто переговори про мир. Там де потрібен був м'ясник, і тут досить жваво допомагав молодший Веснінськи.

-Дивно, що він не передав тобі це через своїх людей. – озвучив Ітиро, йдучи за батьком. –Невже ти всю внутрішню систему перебудував?

-Не всю, але все до цього йде. – досить голосно відповів рудий, з оскалом на вустах.

Натаніель нарешті випустив внутрішніх демонів, яких довгий час приховував, тож був привід для радості. Розвалившись в одному із крісел, він закинув ногу на ногу, а руки забрав за голову.

-Раз ви взяли на себе роль посильного, передайте що явлюсь, як тільки мені буде потрібно. – Нат не був розслаблений, хоч і вдавав, у цьому кабінеті не можна розслаблятись навіть його господарям.

-В гнізді тебе не вистачає. – продовжив гнути своє старший Моріяма

-Мене, чи «Диявола»? – закривши очі сказав хлопець.

-Обох, Ріко з глузду з'їхав, боюсь наші інвестиції в воронів потрібно буде зменшити. – старший налив собі в склянку віскі, і тихо пив його обережно подивляючись на молодого Веснінськи. Поки його син, Ітиро, спокійно сидів навпроти рудого і роздивлявся його, не приховуючи це.

-Ближче до справи. – через довгі пів години обізвався Веснінськи.

-Приструни його. – неочікувано навіть для власного сина, сказав господар.

-Твій син, ти і заспокоюй. – ліниво, але все таки відкрив праве око хлопець та подивився ним на старшого.

-Що ти хочеш взамін? – перейшов до туза в рукаві старший Моріяма, все так само з склянкою в руках.

-А що ти можеш запропонувати? – торгується, рудий вмів це робити.

Хоча він не знав, що саме хоче. У нього було все, своє місце м'ясника, вільні брати, батько далеко. Усе крім матері, ось її він би хотів бачити біля себе, але воскресити її не міг.

-Пальметто? – із усмішкою запропонував молодший Моріяма.

Сказати, що Нат був в шоці – нічого не сказати. Хоч і не було видно, тільки погляд став важчим. Рудий перевів погляд, вже обох відкритих очей, на майбутнього господаря. Нат знав, що вище голови тут не пригнеш, вони багато просять, але і Пальметто рудий взяти не міг, додатковий обсяг роботи його тільки підкосить.