Леді холодних куль (Стара Версія)

Розділ 17

Вінсент 30 років

Я їду на чергову зустріч з якимось розбещеним створінням, який сміє називати себе мафіозі ні разу не тримаючи у руках зброї.

Карло Монтано отримав своє. Думаю ранок у ліжку з усіма його дохлими псами показав йому де я і де він.

-Вінсент, про що задумався? – запитує Сантіно шукаючи щось в телефоні
-Та так. Так хто ти кажеш оцей недо мафіозі?
-Віело Горетті – коротко відповідає він
-Дивне ім'я. І що йому потрібно від "Коза Ностра"?

Мені ж треба знати наскільки він жалюгідний

-Ясно що захисту. Каже, що скоро ті трупи доберуться і до його території – нарешті відклавши пристрій Сантіно піднімає свої шоколадні очі на мене
-Я можу підкинути йому парочку, якщо він аж так хоче
-Вінсент – блондин дивиться на мене з осудом, поки я заливаюсь сміхом – Ти сьогодні у дуже чудовому настрої, невже Діна тебе все ж таки трахнула – тепер уже він заливається сміхом
-Ха-ха-ха дуже смішно. Вона лише помічниця у справі
-І давно вона помічниця у справі, а не Д.К., за якою треба дивитись 24/7?
-Сантіно, ще слово і я згодую тебе псам
-Тебе, що покусав Карло зі своєю любов'ю до псів?
-Можливо

Діна 21 рік

Я лежу в кімнати вмираючи із суму. Робити просто нічого. Вінсент сказав сидіти в кімнаті і після випадку з Монтано він більше не бере мене нікуди, а це між іншим вже тиждень.

Коли в дверях повертається ключ, я навіть не повертаючи голову розумію хто це.

-Чого вам? – повільно повертаю на гостей погляд
-Розважитись не хочеш? – запитує Рімо
-Вінсент в курсі? – запитую я
-А має? – усміхнувшись, Массімо кидає на ліжко речі – Їдемо в бійцівський клуб з нами. Побачим на що здатна Діна Кастільйоне
-Бійцівський клуб? – перепитую я підскакуючи з ліжка – І без Вінса? – мої очі горять яскравіше
-Ну так що? – перепитує Рімо
-Я в ділі
- З тебе сотка – з посмішкою повертається Массімо до брата, на що той тільки закочує очі

Коли вони виходять, я одягаю штани та чорний топ, волосся збираю у звичайний хвіст і в останнє глянувши на себе в дзеркалі іду з кімнати

***

Повсюди були ринги та тренажери. В окремій кімнати знаходилась душова, а поряд роздягальня.

-Ну що потренуєшся зі мною чи вибереш цього двометрового кабана? – звертається до мене Массімо
-Якщо хочеш, щоб я одразу відправила тебе в нокаут, то пішли – я усміхаюсь йому
-Я приймаю ваш виклик, міс Ді – він протягує мені руку і ми ідемо на один із вільних рингів

Рімо стає поряд, впершись в колону наглядаючи за нами.

-Я дівчат зазвичай не б'ю, але..

Я не даю йому договорити і одразу вдаряю у бік не сильно, так для першого разу

-О так ти швидка
-Ще будеш говорити на спину покладу

Я починаю вдаряти його, поки він кожного разу блокував мій удар. Ми ніби танцювали, хоча очі палили одне одного злісними поглядами

-Може вибереш мене, щоб не робити різні танцюлькі по рингу – лунає знайомий баритон і я обертаюсь, щоб подивитись у бік голосу, як Массімо підставляє мені під ніжку і я падаю
-Ти відволіклась – брюнет подає руки, поки я не відводжу погляду від злих синіх очей
-Спускайтесь –наказний тон, точно не до добра

Коли ми опиняємося біля Рімо і Вінсента, я розумію, що добром це все не закінчиться

-Якого ви її сюди притягли? У вас ще мізки є, чи всі пропили? У вашу компанію не вистачає ще Оттавіо, який скоро повернеться.

Я опускаю погляд вниз слухаючи його обурення

-Ненормальні. Я сказав  їй посидіти дома на всякий, а ви що робите? Звісно чудово ідея тягти її на ринг і запропонувати битись
-Вінсент я сама погодилась – перериваю його я
-З тобою буде окрема розмова – я перебуваю у повному шоці – У мене немає слів, ідуть займайтесь своїми справами як Капо, лежні. Діна ходімо.

Він хапає мене за руку і тягне у ще одну кімнату, яку я раніше не помічала. Вона була доволі простора та скидалася на кабінет. Там було декілька крісел, стіл та диван.

Зачинивши двері, брюнет направляється до мене

-Нащо ти погодилась? На все це?
-Та тому що мені нічого робити, ти зачинив мене в тій кімнаті і все. Що мені було робити?
-Дочекатись мого приходу – його голос трохи підвищується
-Як собачка?! Вибач, але я не така – тепер уже і я підвищую голос
-Звісно ти не така. Ти вперта, рішуча та ...– він запинається
-А ти пихатий, гордий і...

Але він перериває мене поцілунком. І звісно моє тіло піддається йому, я поволі розкриваю свої вуста, дозволяючи йому проникнути у них язиком, що викликає у  мені мільйон мурашок.

Притиснувши мене до стіни, його руки почали досліджувати моє тіло, знову. Його пальці забираються під чорний топ, коли ж мої зариваються у його темному волоссі, куйовдячи його, на що він видає тихий рик.

Три, два, один ...

Як за годинником у двері стукають декілька разів.

-Вінсент, відчини ті двері, йомайо

Брюнет забирає свої руки, через що на тих місцях де вони були, стає холодно

-Рімо, я тебе в один день задушу – каже Вінсент відчиняючи двері