Смертельний театр

Частина 12

Через дві доби у всіх новинах розказували, про ймовірну смерть Ріко Моріями.

На спортивному корті Едгара Алана, знайшли декілька мертвих воронів, а саме приміщення, було у червоній речовині. По центру. На намальованому вороні лежала голова манекена з написом «Ріко» 

Всі тільки і говорили, як це по дитячому.

Самих воронів не було чутно, а тренер провалився крізь землю. Ходили чутки, що у гніздо теж хтось проник.

Тільки через добу до лисів дійшли чутки, що половина гравців Едгара Алана у лікарні Моріями Тецусі з важкими хімічними опіками, а інша половина потрапила туди через побиття, хоч і не було важких травм, але у кожного була зламана, що найменш, одна кінцівка. Тільки одного Ріко не могли знайти, ось тоді і вийшов на зв'язок Натаніель.

-Ти здурів?! – кричав Кевін, не переймаючись за інших.

-Не розумію, про що ти? – чувся заспаний голос по ту сторону телефону.

-Де Ріко?

-Він про того навіженого, що верещав мов свиня? – почувся жіночий голос, котрий перебив Ната.

Натаніель говорив на голосній, так щоб чули усіх. І в момент, коли обізвалась незнайома дівчина всі притихли, навіть Аарон перестав щось собі під ніс бубоніти, та підняв голову від конспектів.

-Нат.. – було почав Кевін невпевненим голосом, але його опередили.

-Кев, невже не пам'ятаєш своє перше кохання? – зі сміхом сказав Нат, не переходячи на фразцузський, на задньому фоні невідома почала сміятись, а ось Кевін почервонів.

-Не впізнав. – зізнався Дей ховаючи обличчя у долоні, усі погляди були зараз спрямовані на другого номера, хоча Ендрю продовжував спостерегти за телефоном, наче зараз звідти вилізе сам Натаніель. –Так, куди ви поділи Ріко? – продовжив запитувати чорноволосий

-Не переживай, він скоро повернеться до камер. Хоча можливо ви його не впізнаєте. – весело говорив Веснінськи.

-Боюсь запитати наскільки сильно ви його змінили. – подав голос Ваймак.

-О! Тренер, доброго здоров'ячка, як поживаєте? – все ще весело говорив Нат, поки дівчина на задньому фоні щось говорила на французькій .

-Ось думаю, кого ж я взяв у команду. – серйозно говорив чоловік

-Великого, і неймовірного Натаніеля Веснінськи. – все таки Натаніелю прийшось відповісти подрузі. –До речі, не хочете нас зустріти? Ми через хвилин 30 будемо на паркінгу.