Глава 11. Сеньйор Федеріко поринає у спогади

5 1 0
                                    


— Не чіпай мене, — Ріко відкинув його руку зі своїх грудей. Ляснув долонею по щоці, схопив за волосся, потягнув униз. — На підлогу.


Марсі опустився на підлогу ванної. Ріко штовхнув, і Марсі ліг, уткнувшись носом у плитку. Ріко стягнув штани до колін, хлюпнув мастилом. Марсі вигнувся під його пальцями — не від насолоди, а щоб було зручніше.


— Щось я не бачу особливого захоплення, шльондро.


— Без барахла з твоєї шафи воно й не дивно. — Ріко ляснув його по заду, але Марсі навіть не здригнувся. Зашипів, коли Ріко сильніше вчепився у волосся.


— Думай, що кажеш, зіпсоване дівчисько.


Марсі закотив очі. "Як оригінально", — буркнув він.


Повернувся до спальні він тільки після душу. Хотілося, щоб від Ріко не залишилося й сліду запаху. Фредді стривожено зазирнув у вічі, і Марсі посміхнувся одними губами. Тадео зашнурував кросівка і підвівся:


— Марсі, я на репетицію, Ріко вже пішов. Повернемося увечері. Розважайтеся, — він ляснув його по плечу, посміхнувся й вийшов. Марсі зачинив двері на клямку і сів поруч із Фредді.


Сеньйор торкнувся його трохи вологого біля коріння волосся:


— Можна я розчешу? Здається, тримати щітку в руках я вже можу. — Марсі кивнув, і Фредді перекинув волосся на один бік, почав розчісувати кінці. — Смішно... У доньок були такі довгі, я їх заплітав у дитинстві...


— Іноді я думаю обрізати їх коротко, — Марсі сперся долонями об ліжко.


— Чому?


— Не хочу, щоб люди сприймали мене як дівчисько.


— У жінках немає нічого поганого, — Фредді стиснув хвіст у верхівки, щоб не смикати, але слабко, і Марсі кілька разів заплющив очі.


— Так, — сказав він і зітхнув. — Всі ви так говорите.

Сеньйор Федеріко, заспівайте знову!Where stories live. Discover now