Смертельний театр

Частина 13 - Дах (бонус)

( Для справки: дії відбуваються поза сюжетом фф )

Натаніель проклинав увесь світ, за те що погодився взяти за профільний предмет історію, як йому рекомендував Кевін.

І ось Нат сидить четверту годину, в спробах зрозуміти в якій послідовності виставити дати, щоб не отримати по голові від викладача історії. Десятий номер і так багато лекцій пропустив, повинний хоча б з'явитися на останній в тижні.

Не витримавши рудий написав Кевіну, що зайде через декілька хвилин до чорноволосого.

***

-Аарон, як можна бути таким злим?! – нив Ніколас, коли Аарон забрав останній шматок сиру.

-Потрібно швидше рухатись. – перевів свій погляд блондин на кузена. –Бігай більше, а то Натаніелю буду жалітися. – останнє, що сказав п'ятий номер і покинув кухню.

-Остав двері відкритими, Нат зараз зайде! – крикнув Кевін перш ніж Аарон вийшов у коридор.

І справді, Аарон і Нат встигли пересіктись в коридор обмінявшись декількома фразами. Вже через декілька хвилин Нат був у кімнати і консультувався з братом.

Ендрю в кімнаті не було, тож Веснінськи вирішив відправитись на його пошуки після закінчення консультації. До слова, Кевін закінчив тільки півтори години.

Єдине, що зробив Нат – це заніс свої речі в власну кімнату, і вийшов на парковку. Хоч і був четвер, і вже темніло, але гуртожиток був фактично пустий, як і парковка перед ним.

Власне, голкіпера Нат помітив на даху, коли йшов до своєї машини за сигаретами. Ендрю сидів на краю, спокійно курив та спостерігав за нападаючим.

***

Руду голову Ендрю помітив майже зразу, як він вийшов. Його важко не помітити, хоч і був він вдягнений у простий одяг.

Ендрю пересікся поглядом з Натом, коли другий підняв голову обходячи машину. Відсалютовавши, як це колись робив сам Ендрю, Веснінськи сів в машину щось дістав, і відправився до входу у гуртожиток.

85%

Власне, ходив Веснінськи непомітно. Без жодних звуків, наче хотів налякати Ендрю, але рудий просто так звик. І блондин розумів чому, життя у гнізді було не солодким, і там карали за зайві звуки.

Невідомо, як саме Натаніель відкрив двері на дах, Ендрю ж їх замикав. Але знаючи Ната, рудий просто зламав замок.

-Назви мені хоча б одну причину, не скидати тебе звідси. – видихаючи дим промовив Міньярд.

-Я потягну тебе з собою. – так легко, пожавши плечима відповів Натаніель.

Зараз з Ендрю сидів не Натаніель Веснінськи, а Ніл Джостен. Просто Ніл, який можливо, колись стане справжньою особою.

Але зараз це було не важливо. Хлопці просто сидіти, курили. В такій дорогоцінній тиші, їм було комфортно наодинцi один з одним, просто ось так проводячи час.

Але це було не довго, до тих пір, поки в голові Ендрю не з'явилось питання.

-Хто твої батьки? – на секунду Ніл замер.

Рудий просто дивився в небокрай, і думав над питанням. Ендрю готовий чекати хоч годин, хоч рік, аби отримати відповідь. Але стільки чекати не прийдеться, вже у наступну хвилину десятий номер продовжив спокійно курити.

-Батько працював на Кенго Моріяму, доставляв йому потрібних людей, ховав тіла. По дрібницям. – хлопець запнувся, і цього вистачило щоб Ендрю зрозумів, Ніл намагається сформувати щось в голові. –А мати.. матір просто попалась батькові під руку, втекла від своїх «набожних» батьків і вийшла заміж за батька. – закінчив рудий, потушивши цигарку.

Натаніель думав, чи йти назад у кімнату, чи продовжити сидіти з Ендрю. Але спокій взяв верх, і Нат вибрав остатись на даху.

Поки десятий думав, Ендрю пильно слідкував за Натом. Щоб зрозуміти, що рудий щось не домовляє, але це він оставить на майбутнє. Зараз він хоче відпочити і повернутись на спортивний корт, щоб виконати свою частину угоди.

В решті решт, правда ніколи не буде безкоштовною.