Перше кохання

Частина 11 - дівич-вечір

Три дні опісля свята.

З самого ранку до мене зателефонувала Ангеліна. Я звичайно що здивувалась такому ранковому дзвінку, але взяла трубку. Дівчина знаходилась в дуже щасливому настрої.

- Доброго ранку, я надіюсь, що я не розбудила тебе?

- Доброго! Та ні! Щось сталось?

- Я розумію, що можливо запізно дзвоню, але я хотіла запросити тебе сьогодні на мій дівич-вечір. Це взагалі якесь було спонтанне рішення його святкувати.

- Дякую за запрошення, я звичайно прийду!

- Адресу скину повідомленням. - Ангеліна попрощалась і положила трубку. Я же стала з ліжка та стала шукати одяг в якому піду сьогодні на дівич-вечір майбутньої Забарної. Міша повернувся з тренування як раз тоді коли я робила макіяж.

- Привіт, кохана! А ти куди? - запитавши, він залишив поцілунок на моїй шиї.

- Привіт, полуничка! Я на дівич-вечір до Ангеліни. Вона зранку задзвонила і запросила мене.

- Гаразд, я сьогодні теж маю плани. Ілля запросив мене з ними в клуб.

- Ну гаразд, ти головне веди себе нормально! І ніяких дівчат!

- Ніяких дівчат окрім тебе! Не хвилюйся, кохана!

- Не хвилююсь, я довіряю тобі й кохаю тебе! - з посмішкою я поцілувала його в щоку. Після чого вийшла з квартири. Таксі уже чекало мене, Ангеліна відразу усе передбачила, тому й підготувалась. Таксі привезло мене під величезний відомий клуб Лондона. Я зайшла в середину й замітила Ліну й Владу, які уже сиділи за барною стійкою. Я обняла кожну з них, та ми присіли за стіл, щоб дочекатись Віку. Вона ймовірно, трішки затримається через затори в дорозі з Ліверпуля. Ангеліна поки що вирішила замовити нам пляшку шампанського. Ми як раз розпили уже другу бутилку коли приїхала Віка. Дівчина приєдналась до нашої компанії. Дальше усе йшло за планом, випивка, розмови та танці на барній стійці, які на щастя ніхто не бачив, бо клуб був закритий для інших людей. Чесно, важко було сказати скільки ми випили за сьогоднішній вечір, але я знала, що це було дуже багато. Клуб ми покидали дуже сильно п'яні. Таксі повинно забрати нас і відвезти в центр Лондона. З машини ми можна сказати виплили та поспішили туди де уже грала музика. Звичайно кожна нас була не в стані мислити логічно, тому ми вирішили станцювати прямо там. Адреналін бурлив в наших жилах, саме тому після центру міста ми вирішили поїхати та сукупнутись в річці Темза. Признаю, ця ідея була божевільною, але хто на це дивився. По дорозі ми допили останню пляшку вина, яку з собою прихопила Віка. Коли ми вийшли на берег то я замітила сотні дзвінків Міші на своєму телефоні.