Тільки ти...

Розділ шостий

Рубі

-Ти відволікаєш мене. - роздратовано звертаюся до нього.

—Чим? - він вигинає свою брову з невеликою подряпиною.

—Ти заважаєш мені. - кажу я тоді дивлюся йому в очі. - Тим що дивишся на мене.

-Не лсти собі, там нема на що дивитись. - я зараз його вб'ю.

-Ти прийшов, щоб ображати мене? - я відкладаю ватку в сторону.

-Вибач! - процідив він крізь зуби.

Я глянула на нього трохи шоковано.

Він тільки но вибачився?

Напевно галюцинації.

Я беру нову порцію ватки і мокаю її в спирт.

-А тепер найгірше, зараз буде пекти тому не сіпайся.

Я легенько акуратно торкнулася його губи і завмерла чекаючи реакції.

Ніколас

Вона промивала мені не велику подряпину, хоча і потреби не було, та було щось особливе в цьому.

Я звик до ран, мені не було боляче. Та чомусь я зробив вигляд що ніби мене це зачепило. І одразу ж після цього я відчув тепле повітря на своїх губах.

Чому у мені така тяга до неї?

Чи відчуває вона те саме, що і я.? Ні. Напевно ні.

-Все ще боляче?

-Ні, усе добре. - відповідаю і вона забирає аптечку.

-Чому тобі... так хочеться щоб мені було боляче? - я здивувався від її питання.

Я ніколи не хотів щоб їй було боляче, але це єдине на що я здатен.

-Бо так буде правильно.

-Для кого правильно?

-Для мене!

-Ясноооо, - протягла вона- не хочеш псувати свій імідж?

-Ні, не хочу зраджувати самому собі.

-Тобто?

-Ти не повинна знати усе про мене!

-Тоді скажи бо я не розумію чому усі мене так ненавидять! Тут ти знущаєшся з мене і інших заохочуєш, а потім приходиш до мене і просиш допомогти тобі! Поясни що я зробила, що ти так мене ненавидиш?

-Відповідь одна...

-Яка?

-Помовч трохи!