Завдання Диявола

04

Емілі Картер

Він дивився у скло, ніби знаючи, що за темною стороною покриття з його кінця за ним спостерігають. Його очі бігали між нами, і на секунду я навіть повірила, що він може бачити нас.

– Десять хвилин.

Я вийшла, заходячи у сіру кімнату і кидаючи погляд на скло. Мої очі зустрілись із моїми власними у відображенні, і я видихнула з полегшенням.

– Ви сьогодні рано, агент Картер. Такі нетерплячі? – із посмішкою вимлвив він, ніби радий мене бачити. Я мовчки відкрила папку, не піднімаючи на нього очей. – Знаєте, мені дуже пощастило.

– Я б не була такою оптимістичною. – холодно вимовила я.

– Були б ви у моєму положенні - зрозуміли б.

– Як добре, що ми з вами настільки різні. – із холодною посмішкою відповіла я, піднімаючи на нього очі і помічаючи свіжу рану на його скроні. Він усміхнувся, помітивши куди спрямовані мої очі, тому я перемістила їх на папери в ту ж секунду.

– Хто вас так гарно розмалював?

– Охоронник. Хвилюєтесь?

– Аж ніяк. – впевнено відповіла я без жодної емоції, що вказувала б на співчуття у голосі. Не думаю, що він очікував жалю від мене.

– Ви можете допитувати мене скільки хочете, агент Картер. Ви не отримаєте нічого.

Я усміхнулась, гортаючи сторінки його справи.

– Я б не назвала це допитом, ми з вами просто спілкуємось. Вам вже висунули звинувачення і довели вашу провину у скоєних вбивствах, вам не треба боятися, що ваше подальше життя погіршиться від розмови зі мною.

– Тоді чому б мені не почати наш сьогоднішній діалог? – із посмішкою в голосі запитав він. Я підняла очі, помічаючи зацікавленість в його очах, від якої мені ставало не по собі. Гаррісон описував його як не дуже говіркого типа, але зараз мені відкривається зовсім інша картина. Є два припущення: або він намагається затуманити нам голови, або...так на нього впливаю особисто я.

Я проігнорувала його слова, розвертаючи до нього папку із фотографіями жертв.

– Вам знайомі ці люди? – серйозно запитала я, він поглянув на фотокартки. Але через секунду він підняв очі, натягуючи легку посмішку на своє обличчя. Вбийте мене. Я забрала папку, закриваючи її і спираючись ліктями на стіл, відзеркалюючи його положення.