Моя Золота Рибка

Частина 1

Це був простий день у Академії Камоме. Ранкові уроки йшли не спіша, але вірно, тому через кілька годин настала обідня перерва. Зазвичай учні у цей час обідають, деякі проводять час з друзями, є й ті хто йдуть викликати духів, адже все ще вірять у їхнє існування.

Але не всім було данно насолоджуватись цією перервою.

В Академії є стара частина школи, до якої зазвичай ніхто й близько не підходив із-за різноманітних плтків і легенд, які ж розпускали чи розказували самі учні. Одні говорили про страшного привида який ховався у кладовці, другі говорили про загадкові сходити, де пройшовши до 4 сходини зникали люди і про них всі забували, а ходили й про туалетну дівчинку яка виконує бажання. Чого тільки підлітки не придумають щоб порозважатись і полякати своїх друзів, чи не так?

Але що ж там відбувалось прямо зараз? Звуки не нагадували як спроби перевірити чутки. Зараз чулися крики.

- Я думаю тобі сподобається сидіти тут, мій любий братику - сказав один з голосів і силою запихнув другого у кімнату. - Бувай!

Хлопець закрив цю кімнату і пішов сміючись, поки інша людина просила його відчинити двері. Зрозумівши що цього не станеться, він просто сіла на землю, притулившись спиною до дверей.

- "Схоже, що інші уроки я знову пропущу.." - подумала ця людина, прижавши свої коліна до себе.

Він просто дивилася у підлогу думаючи про різні речі, що не згадувати у яку ситуацію він потрапив. Хоча як про це не думати? Його власний брат закрив його у закинутому жіночому туалеті.

Посидіти ще трохи, він почав згадувати розмову його однокласниць, яка сталась не так давно.

"А ти чула легенду про туалетну Ханако-сан?"

"Ні, а що там?"

"По легенді, у закинутому жіночому туалеті, на третьому поверсі, живе привид який виконує бажання. Якщо підійти до третьої кабінки і постукати рівно три раза,  сказавши 'Ханако-сан, Ханако-сан, ти тут?' Можна її викликати".

- "Можливо і мені варто спробувати? Гірше вже й так не стане" - хлопець встав з брудної підлоги і підійшов до третьої кабінки, обертаючись, щоб впевнетись що він тут точно один, хоч і був тут закритий його братом.

Зробивши глибокий видих він підніс руку до дверей кабінки.

Раз.

Нічого не відбулось.

Два.

Нічого не відбулось.

Три.

- Ханако-сан, Ханако-сан, ти тут? - майже пошепки спитав він.

Він застиг на місці, чекаючи на щось.

Нічого не відбулось.

- Схоже таки не всім пліткам можна довіряти - він посміхнувся з полегшенням і відвернувся від кабінки. - Хоча цього і можна було очікувати.

- Ти впевнений у своїх словах? - неочікуваний дівочий голос заставив хлопця підстрибнути на місці.

Різко повернувшись, він побачив перед собою дівчину.

- Що.. - його шкіра одномоментно набула блідого кольору, хлопець постарався відступити газад, подальше від неї, але втратив рівновагу і впав на підлогу. - Звідки ти тут взялась!?

- Дурне питання - дивна дівчина насмішливо посміхнулась і нахилилась до нього. - Ти сам мене викликав.

Хлопець здивовано глянув на неї, це ж не могла бути..

- Тобто.. Ти Ханако-сан? - він легенько здригнувся коли сказав це уголос, все ще не вірячи своїм очам.

- Приємно познайомитись, Югі-кун - Ханако-сан задоволено посміхнулась, радіючи зо той вгадав з першої спроби. - Давай блище до справи, навіщо ти мене викликав?

Дівчина трохи нахилила голову, дивлячись прямо у душу хлопця. Можливо вона старалась прочитати його бажання лише одним поглядом?

- Я.. - невпевнено почав він, думаючи про причину виклику Туалетної Ханако.

А й справді, навіщо? Він просто хотів перевірити легенду, зовсім не очікуючи що це справді може спрацювати.. Але що він втратить скориставшись такою можливістю?

- Стати.. Сильніше? - голос хлопця прозвучав ще більш невпевнініше ніж до цього, він і сам не був впевнений у своєму бажанні.

- Добре, але тобі прийдеться заплатити за це деяку ціну.