Почнімо все спочатку

Частина перша та єдина

Брюнет біжить по коридору до вестибюлю на перший поверх. Екзамен був учора, тому вже точно є результати тесту. Прибувши до стенду, зрозуміє, що його знову спіткала невдача. Клятий Кім його вкотре обійшов. Добре хоч не настільки критично. Різниця всього-на-всього десять балів. Схоже одногрупник тоді був розгублений, а воно йому й на руку.

Кім Техьон його головний суперник... і найбільша проблема.

Ще від початку його навчання вони не знайшли спільної мови. Точніше намагалися, але так виходило, що Чонгук сам відмовився від їхньої дружби. Так, він признає, що винен, але нічого вже не зміниш. Зараз пізно щось змінювати, коли вони терпіти не можуть один одного. Хлопці навчаються на одному фасі, але дякувати, що в паралельних групах.

Хлопець розчаровано зітхає і повертається до кабінету. Хосок його підбадьорює і в черговий раз каже, що брюнет відіграється. Починається пара, яка за планом повинна бути спільною. Коли в кабінет заходять друзі Кіма, але самого хлопця немає, Чонгук полегшено зітхає. Воно й на краще, а то знову зчепляться як це було на минулому занятті, коли зайшла мова про… Трясця, він навіть не пам'ятає про що, розумієте? Насправді його складно вважати дратівливим, але Чон ніяк не може  промовчати, коли його намагаються принизити чи повчати тому, що він сам прекрасно знає.

Понад те, справжня проблема в іншому. Техьон йому подобається. Однак через свою дурість він не може підійти і просто сказати «вибач». Чонгук справді винен, але в голос цього не скаже.

В першу зустріч він був не в настрої через те що не виспався і тому нагрубив хлопцю, хоча той ні в чому не винен. Ну подумаєш врізався в нього і облив чаєм, з ким не буває? Але почнемо з того, що Чонгук не виспаний, а це вже погано. Він гаркнув на хлопця і тільки потім зрозумів, що в дверях став сам. Ніхто його не змушував це робити. Техьон стояв не знаючи, що йому робити, а, коли отямився, через хвилину брюнета на місці вже не було. І можна ж було виправити ситуацію, прийняти вибачення, які насправді повинен був приносити Чон, але в той момент він відчув якесь дивне почуття просто дивлячись на посмішку Кіма і розуміючи, що той ще раз сходив в кав'ярню і купив ще одну каву. Точніше дві: собі і Гуку. Хлопець красивий і ввічливий, щей кофту свою пропонував, вибачаючись за те, що розлив на біле худі Чона напій. З того моменту пройшло майже пів року, проте нічого не змінилося з дня їх зустрічі.