Ранок наступного дня почався для Чіміна з важкої голови і усвідомлення, що він проспав всі свої будильники. А отже сьогодні знову доведеться обходитись без сніданку, що стає вже якоюсь нездоровою звичкою, а все завдяки одному хьону, що нахабно та без дозволу оселився в голові Чіміна і полишив бідного хлопця сну.
Всю ніч Пак не міг зімкнути очей та обдумував те, з чим йому довелося зіткнутися за минулий день. Кількість та інтенсивність подій досягли критичної позначки на шкалі Чімінового терпіння і ніяк не вкладались в голові. Він не міг пояснити дії інших стосовно себе, а що найгірше, не міг пояснити власних почуттів. Чімін був спантеличений, роздратований і вражений. І всі ці емоції були одночасно і набридливими, і приємними, в залежності від ситуації, спогади про яку зʼявлялись в голові.
Але, чи не найбільше занепокоєння у русоволосого хлопця викликав його власний телефон, котрий зі вчорашнього дня розривався повідомленнями з групових чатів та запитами на особисті повідомлення. І йому не потрібно було розблоковувати екран, щоб зрозуміти, про що йшлося у тих повідомленнях. Ще з минулого року він чудово знав, чого йому варто очікувати після своєї появи в університеті в такому "тематичному" костюмі. Але цього разу до звичних повідомлень та фотокарток додалися ще й брехливі плітки про "цікаві" відносини двох, так по-різному популярних, студентів другого і четвертого курсу.
Чімін волів викинути набридливий пристрій через вікно, чи ж, принаймні, видалити додатки із месенджерами і соціальними мережами. Проте, на жаль, у сучасному світі він не міг зробити навіть цього. Адже вся важлива інформація, що стосувалася процесу навчання та змін у ньому надходила безпосередньо з тих самих злощасних додатків та чатів у них. От і думай після такого — прогрес це чи прокляття...
Чімін вирішив не придумувати велосипед заново і дотримуватись минулорічної тактики: ігнорувати будь-що і будь-кого, хто намагатиметься заговорити з ним на дражливі теми, і сподіватись, що сучасна нетерпляча людська натура швидко втомиться від відсутності динамічного розвитку подій, та, зрештою, переключиться на щось новіше та цікавіше.
Тож, швидко зібравшись, та накинувши на тіло перше, що попалося на очі, Чімін вирушив на автобусну зупинку, молячись по дорозі богині Фортуні, щоб сьогодні він не втрапив у якесь нове "соціальне лайно" та прожив максимально середньостатистичний пекельний день студента факультету танців.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Це фіаско, Чімін!
FanficЯкщо в кожній історії є певна мораль, то в цій вона обовʼязково звучала б так: «Не пий. Якщо вже пʼєш - не грай із сумнівними особистостями в ігри на бажання. Якщо вже граєш - вигравай. Якщо програв - бери на себе відповідальність і роби висновки». ...