Багнет-відлуння Вельткрігу

Нові місця і нові зустрічі

ЧЕРЕЗ РІК, МЮНХЕН.

Потяг невпинно їхав вперед, вистукуючи по рейках свою колискову, яка вводила в транс і була невід'ємною частиною дорожньої романтики. 

Ервін сидів в купе й пив. Пив він тепер багато, не рахуючи грошей. Пост травматичний синдром тяжко вдарив по його голові й тільки посилювався, об'єднуючи ще свіжі спогади о матері з нещодавньою трагедією. Очі не відображали ніяких ознак життя і були наче скляні, завжди з однією й тією ж емоцією, яка без перестану роздирала душу, зводила з розуму і збільшувала об'єм алкоголю, яким заливав своє життя Ервін. Його батько був жорстоко зарізаний з ярим фанатизмом і спалений його ж сином, в ім'я помсти, котрої він жадав останні роки, ставлячи це ціллю свого життя, а тепер в нього нічого не залишилось. Тотальне, чорне ніщо, наче дірка у сталевому хельмі, який не врятував свого господаря від смертельного поцілунку з присмаком свинцю, який пройшов навиліт.

Його стан був кепським, якщо в принципі можна так сказати.

Він радикалізувався, повністю відійшов від принципів моралі й ідеї його, стали більш моторошними, ніж були колись.

У Мюнхені зараз протести, підготовка до чогось більшого, на подобі Берлінського сценарію рік назад, а виною цьому все ті ж люди та організації.

Шнапс ритмічно плескався у скляному стакані, й час від часу його ставало то більше, то менше, але єдине що не змінювалось, це його мутність. Далеко не найліпший алкоголь першого прогону, був мутним, й дешевим, саме те, щоб напитися в усмерть.

Алкоголю ставало все менше, а щастя так і не приходило, як і помутніння розуму. П'яним, якщо не принюхуватися, його й не назвеш. Пару крапель парфуму, і все буде ідеально, але парфуми були якимись мертвими, нічого не підкреслювали, не давали емоцію, а просто пахли, як і Ервін, який просто був.

Потяг нарешті зупинився, і за вікном можна було побачити надпис на вивісці "Ласкаво просимо до Мюнхену". Вийшовши з вагона, перед очима одразу почали миготіти червоні прапори, які він побачив здалеку.

Він йшов, все набираючи й набираючи темп, поки в якийсь момент він не зіштовхнувся з кимось.

Цей хтось, це відомий політик з набираючої популярність партії. Вони були націонал-соціалістами, а цей чолов'яга був присутній на промові у пабі "Стара гвардія".