Це фіаско, Чімін!

Частина 14

Яким би веселим та насиченим не був вечір — прийшов час його завершувати. Після довгих та наполегливих вмовлянь друзів, відчувавший новий прилив енергії Техьон погодився, що зараз він був "трохи" не у стані сідати за кермо, а тому зможе повернутися за автівкою і завтра. Оскільки Намджун та Джин жили поруч в одному районі, було вирішено посадити їх у одне таксі та благополучно відправити відсипатися додому.

Чімін же виявився від домівки найдалі від всіх і Техьон вже ніяк не хотів відпускати його одного із якимось незрозумілим таксистом, і жодні аргументи Пака про те, що він вже взагалі-то дорослий хлопчик — на друга не діяли. З горем навпіл, пʼятеро хлопців вмістилися у машину Юнгі, котрий мовчки відтягнув Пака за лікоть, коли той саме хотів всістися позаду, та майже-що втрамбував його на передньому сидінні поруч із собою, навіть не давши хлопцю часу подумати. А тому Хосок, Чонгук і Техьон автоматично розмістилися позаду.

І поки Юнгі прогрівав машину, Техьон знову розговорився блукаючи очима по салону:

– Ох, тут так тепленько... Оооо, а це що? – Техьон почав клацати кнопкою, що піднімала та опускала вікно. – Ваааау, хьооооннн, ти знав, що твоя машина так вміє, гик-к...

– Гадки не мав, – закотив очі Юнгі.

– Гукіііі, а ти знав? – Техьон раптом схопився вільною рукою за рукав Чонгука та заворожено вдивлявся на вікно, що рухалось то вверх, то вниз.

– Ем, Те, давай ми поки прикриємо віконце, на вулиці все-таки не липень місяць, – спокійним, мʼяким голосом відповів Чонгук та прибрав руку Техьона від кнопки.

– Хосокі-хьоооон, а в тебе теж така кнопка є??? – ніяк не заспокоювався Техьон.

– Аа? – спантеличено перепитав Хосок, що вже майже дрімав. – Так, здається, є така, – старший намацав пальцями кнопку та легенько натиснув на неї.

– ООООооо! Ваааау, хьооон, та в тебе машина-трансформер! – радісно вигукнув Техьон звертаючись до брата.

– Ох, господи, – Мін важко видихнув та приклав пальці до лоба. – Так, Те, це трансформер. Тільки це великий секрет, тому можеш, будь ласка, не кричати про це на всю округу? – саркастично промовив старший, на що Чімін тихенько посміявся.

– Оййй, справді, вибач, хьон, гик-к, – продовжував гикати хлопець, сам собі приклавши вказівного пальця до губ, і почав говорити вже пошепки, – Я буду мовчати, навіть якщо запропонують поїздку у Діснейленд!