Едгар навіть і не зрозумів, коли ворожнеча перейшла на потребу захищати й оберігати. Здавалося б, володар високого інтелекту, пише найкращі детективні романи та повісті, мав би помітити зміни. Гірше стало, коли він зрозумів, що від самого початку не хотів змагатися. Він хотів наздогнати. Наздогнати саму досконалість. Наздогнати, покласти руки на чужі плечі і йти поруч з Едогавою. Просто бути поруч. Просто бути кимось для нього. Бути всім. Бути промінчиком світла. Бути дзеркальною гладдю на озері. Бути тихим куточком. Бути місяцем. Бути тим, який згадується хоча б раз на день. Наздогнати своє диво - ось справжня мета.
Але цей висновок виявився промахом. Після того, як вони знову зустрілися через кілька років, очі Аллана не могли відірватися від нього. Тепер Рампо не сама досконалість і диво. Тепер він сенс, сенс життя Едгара Аллана По. Толком і не назвеш причину, чому так сталося. Просто в голову прийшло і все. Залишається тільки мріяти. Тільки мріяти стати і його сенсом.
Дедалі більше й більше бажання йти з ним пліч-о-пліч. Але ні, йому можна про це тільки мріяти.
Через деякий час, вони дуже сильно зблизилися. Тепер По бачить у ньому не тільки сенс життя. Тепер Едогава для нього буквально все. Він хоче допомагати йому не заблукати в місті. Хоче купувати йому нескінченну кількість смаколиків. Хоча ні, краще не треба, детектив так скоро собі всі зуби зіпсує. Хоче розгадувати з ним злочини. Письменник у своєму кабінеті з криком заявляє: "Я влип по повній". Це був не крик щастя й усвідомлення, це був крик безнадійності, яка його чекає. Все. Це повний пиздець.
Він закрився у своєму кабінеті й не виходив кілька тижнів. На дзвінки не відповідав, ознак життя не подавав. Благо, їжу завжди міг поцупити Карл у супермаркету. Обов'язково потім усі гроші віддасть. Якщо, звісно, буде це "потім". У кабінеті він ховався від смутку. Від розчарування. Від несамовитої реальності. Краще йому більше ніколи не взаємодіяти в соціумі. Раз уже взаємодіяв, тепер у нього з'явилася чергова причина страждати. Ім'я цієї причини - Едогава Рампо. Аллан знає, що ховатися від усього світу це найгірший план на світі, але інакше він не хоче. Тоді й не буде таких причин і сенсів життя як Едогава Рампо.
Минуло кілька місяців відтоді, як Едгар зачинився в кабінеті. Ігнорування соціуму поки що не допомагає, навпаки його наздогнала жахлива думка. Він... закохався. Він мав би й раніше помітити, коли слідчий став сенсом. Закохався у свою катастрофу. Від цього усвідомлення стало ще гірше, тепер він не може не думати про нього. Довелося втілювати розмову з Рампо на папері. Письменник написав черговий детектив із величезною любовною драмою. Зробив сценку де герой (прототип Рампо) жорстоко відмовляє на пропозицію зустрічатися з другим героєм (прототипу Едагара). Так Аллан намагається уявити, що цей епізод був у реальності та втовкмачити собі в голову, що шансів немає ніяких. Від слова зовсім.
